Фінансова неспроможність, банкрутство юридичної особи
Виникнення непогашеної заборгованості
Взаємовідносини між комерційними підприємствами, особливо в разі якщо вони носять довгостроковий характер, досить часто мають на увазі виникнення непогашеної заборгованості. У більшості випадків вона повязана з самим механізмом оплати рахунків за роботи, послуги або надання товарів, оскільки проведення безготівкового платежу, який є найпоширенішим способом перерахування грошових коштів між юридичними особами, звичайно вимагає декількох днів. Однак і зворотна ситуація, коли умови договору, укладеного між сторонами, передбачають внесення передоплати за товар або послугу, є підставою для формування непогашеної заборгованості в натуральному вираженні вже з боку постачальника.
Разом з тим необхідно визнати, що такого роду заборгованості носять технічний характер і, як правило, бувають досить короткостроковими: протягом декількох днів кошти, належні виконавцю за надання товарів чи послуг, зазвичай перераховуються на його рахунку. Аналогічно в разі, коли умови договору між сторонами мали на увазі внесення передоплати, необхідний товар або послуга найчастіше надається замовнику протягом декількох днів.
Фактори настання банкрутства організації
Інакше виглядає ця ситуація в разі, якщо затримка в оплаті виставлених рахунків повязана з більш фундаментальними причинами. Однією з таких причин, яка досить часто виступає причиною порушення комерційними компаніями прийнятих на себе фінансових зобовязань, є неплатоспроможність даного юридичної особи. Вона в свою чергу може бути обумовлена такими факторами, як складна економічна ситуація в галузі в цілому, невідповідний початковими розрахунками обсяг попиту на продукцію з боку споживачів, наявність великих сум непогашених заборгованостей, які скрутні до стягнення, в результаті неплатоспроможності контрагентів самої цієї компанії або іншими причинами.
Всі перераховані фактори обєднує одне: внаслідок їх дії обсяг фінансових коштів, що знаходяться в розпорядженні даної компанії, виявляється недостатнім для того, щоб розплатитися за наявними заборгованостями, тобто організація характеризується неплатоспроможністю.
У даній ситуації керівництво компанії може звернутися до контрагентів, перед якими є непогашене боргове зобовязання, з проханням про надання відстрочки щодо даного платежу. У разі якщо кредитор згоден виконати прохання боржника, їм слід укласти додаткову угоду до первинного договору, в якому будуть відображені всі умови досягнутих домовленостей і новий узгоджений порядок погашення наявної заборгованості.
Однак згода на таку пропозицію, висунуту компанією, яка виявила ознаки неплатоспроможності, є правом, а не обовязком кредитора. Останній, в свою чергу, може бути повязаний власними зобовязаннями, які припускали отримання необхідної йому грошової суми в терміни, передбачені початковим договором. У такій ситуації порушення його умов з боку боржника може викликати його власну неплатоспроможність, а тому такий кредитор має право скористатися всіма способами, передбаченими для захисту його законних прав та інтересів чинним законодавством.
Банкрутство: законодавча база
Одним з таких способів є ініціація процедури банкрутства відносно компанії-неплатника, яка дозволить кредиторові стягнути з неї належні кошти в примусовому порядку. Разом з тим, приймаючи рішення про початок такої процедури, кредитору слід мати на увазі, що вона являє собою досить складну і тривалу послідовність юридично значущих дій, причому всі вони є обовязковими до виконання в цілях забезпечення легітимності процедури. Таким чином, в такій ситуації не варто очікувати швидкого повернення шуканої суми грошових коштів на свої рахунки.
Проте, в деяких складних випадках саме ініціація процедури банкрутства щодо неплатника може стати тим єдиним методом, який дає кредитору надію на повернення належних йому коштів. У такій ситуації йому слід керуватися положеннями, які містить чинне законодавство про банкрутство.
Основним законом, який регулює взаємовідносини зацікавлених осіб у цій сфері, є Федеральний закон № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)". Крім того, деякі аспекти регулювання юридично значущих дій, повязаних із здійсненням процедури неспроможності (Банкрутства), містить Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації, зафіксований в зведенні законів нашої країни під номером 95-ФЗ від 24 липня 2002 року.
Фінансова неспроможність: порядок ініціації процедури
Зазначений нормативно-правовий акт про економічну неспроможність містить чіткі ознаки банкрутства юридичної особи, які зафіксовані в пункті 2 статті 3 цієї частини законодавства про неспроможність (банкрутство).
Даний розділ встановлює, що комерційна компанія може бути визнана банкрутом не раніше ніж після закінчення 3 місяців з того моменту, коли вона повинна була погасити наявні заборгованості відповідно до умов договору з кредитором.
Почекавши покладений законодавством про неспроможність (банкрутство) термін, кредитор, який бажає ініціювати процедуру банкрутства відносно компанії-неплатника, може звернутися до арбітражного суду з позовною заявою, що містить вимогу про визнання боржника фінансово неспроможним. При цьому до такої заяви необхідно додати документи, що підтверджують наявність умов, зафіксованих в пункті 2 статті 3 Федерального закону № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)". Наприклад, в якості такого підтверджуючого документа їм може бути використаний договір, який, по-перше, підтверджує факт наявності заборгованості компанії-неплатника перед кредитором, а по-друге, служить свідченням того факту, що з моменту, коли відповідне зобовязання мало бути погашено , пройшло вже більше 3 місяців.
Слід мати на увазі, що право на звернення до арбітражного суду з позовною заявою про визнання боржника банкрутом має не тільки кредитор. Зокрема, пункт 1 статті 7 Федерального закону № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" встановлює, що в якості заявників в судовому процесі може також фігурувати сама компанія, що визнає факт своєї економічної неспроможності. Крім того, правом на подання такої заяви мають уповноважені органи, до сфери діяльності яких входить здійснення контролю за платіжною дисципліною юридичних осіб.
Основні інструменти, які можуть бути застосовані до боржника
Арбітражний суд, отримавши всі необхідні для початку розгляду документи, повинен буде проаналізувати представлені позивачем докази фінансової неспроможності боржника. У разі якщо він знайде їх переконливими, щодо компанії-неплатника буде ініційована процедура банкрутства (неспроможності).
Ухвалення арбітражним судом такого рішення тягне за собою настання відразу декількох значущих юридичних наслідків. Так, одним з них є вибір щодо компанії, яка виявила ознаки неспроможності, одного з інструментів, які покликані сприяти захисту законних прав та інтересів кредиторів за допомогою задоволення їх фінансових вимог. Чинний розділ законодавства про неспроможність (банкрутство) передбачає кілька основних видів таких інструментів, в числі яких спостереження, фінансове оздоровлення, зовнішнє управління і конкурсне виробництво.
Так, спостереження є аналіз фінансового стану компанії, яка виявила ознаки неспроможності, з тим щоб визначити найбільш ефективні шляхи його поліпшення та погашення наявних заборгованостей перед кредиторами. Застосування фінансового оздоровлення передбачає формування графіка погашення боргових зобовязань, з яким повинен буде слідувати боржник в рамках своїх взаємин з кредиторами.
Зовнішнє управління передбачає, що колишнє керівництво компанії-банкрута буде відсторонено від своєї посади, а його повноваження будуть передані арбітражному керуючому. Його завданням в такій ситуації буде забезпечення ефективного управління підприємством, яке має дозволити йому поліпшити свою фінансову ситуацію і в результаті розплатитися з кредиторами.
Нарешті, конкурсне виробництво звичайно застосовується щодо компанії-боржника в самих безнадійних випадках, коли поліпшення його фінансового становища в осяжній часовій перспективі є малоймовірним. У цій ситуації арбітражний суд приймає рішення про введення на такому підприємстві конкурсного виробництва, яке являє собою продаж на торгах належного йому майна. Грошові кошти, які будуть виручені в ході проведення таких торгів, згодом повинні бути спрямовані на погашення наявних у боржника фінансових зобовязань перед кредиторами.
Крім того, в разі якщо між боржником і його кредиторами досягнута задовольняє всі сторони домовленість про нові терміни і порядок погашення наявних заборгованостей, вони можуть укласти між собою мирову угоду, в якому слід зафіксувати всі умови досягнутих домовленостей.
При цьому, незалежно від того, який саме інструмент для захисту законних прав та інтересів обраний арбітражним судом в конкретному випадку з урахуванням всіх обставин даної справи, судовий орган повинен призначити і затвердити на посаду арбітражного керуючого, який буде відповідальним за реалізацію всіх дій в рамках здійснення процедури банкрутства (неспроможності). Однак функції такого майна можуть істотно відрізнятися в залежності від того, який саме метод обраний щодо конкретного боржника.
