Ключові підстави списання кредиторської заборгованості

Виникнення кредиторської заборгованості

наявність кредиторської заборгованості у комерційній організації - звичайна ситуація в сучасному російському бізнесі. З точки зору бухгалтерського обліку кредиторської заборгованості є сумою грошових коштів, яку боржник зобовязаний сплатити кредитору у відповідності з умовами укладеного між ними договору. Наприклад, такий договір може бути підтвердженням комерційних взаємовідносин між сторонами, заснованих на наданні кредитором товару або послуги боржнику, який зобовязався внести за них оплату. В цьому випадку до моменту надходження грошових коштів на рахунки кредитора боржник вважається мають непогашену заборгованість, яка рахуватиметься за ним до тих пір, поки не буде здійснено списання кредиторської заборгованості.

При цьому, однак, необхідно визнати, що найчастіше така заборгованість має короткостроковий характер і повязана з деякими технічними аспектами оплати товарів або послуг компанією, яка їх придбала. Так, якщо оплата за досконалу поставку здійснюється безготівковим способом, наприклад, у вигляді перерахування необхідної суми грошових коштів з банківського рахунку платника на адресу компанії, яка виступила в якості постачальника, то для проходження платежу і надходження грошей на рахунок останньої може знадобитися кілька робочих днів.

Схожа ситуація може скластися в разі, якщо при оформленні рахунку бухгалтером або іншим фахівцем, що відповідає за цю роботу, була допущена помилка - наприклад, невірно вказані банківські реквізити, призначені для оплати цього рахунку. У цій ситуації виявлення помилки, повернення помилково перерахованих коштів і спрямування їх на вірні реквізити також може зайняти кілька днів. При цьому протягом усього розглянутого терміну заборгованість по оплаті вже фактично наданого товару або послуги буде вважатися неоплаченою.

Такі випадки досить часто зустрічаються в комерційній практиці підприємств Російської Федерації, а тому даний факт звичайно враховується сторонами при укладенні договорів про постачання товарів або послуг і їх подальшій оплаті. Облік цього чинника найчастіше проводиться наданням компанії-платнику певного терміну, відведеного для здійснення платіжних операцій. При цьому протягом такого терміну наявна у неї кредиторська заборгованість є нормальною, а постачальник, який виступає в якості кредитора, не може предявити до неї претензій фінансового характеру.

Прострочення боргового зобовязання

Проте, нерідко зустрічаються і випадки, коли покупець товару або послуги не здійснює необхідний платіж в строк, передбачений договором. В цьому випадку наявна у нього кредиторська заборгованість стає простроченою, а кредитор набуває право скористатися будь-яким з передбачених чинним законодавством механізмів та інструментів для захисту своїх законних прав та інтересів.

Наприклад, він може звернутися в судову інстанцію з позовною заявою, що містить вимогу про стягнення грошової суми, що становить кредиторську заборгованість, з компанії-неплатника. При цьому в разі, якщо є судове рішення, винесене на користь кредитора, а боржник як і раніше ухиляється від виконання взятих на себе фінансових зобовязань, постачальник товару або послуги має право звернутися в Федеральну службу судових приставів з клопотанням про порушення відносно боржника виконавчого провадження на підставі правил, передбачених чинним законодавством.

Слід мати на увазі, що застосування всіх цих заходів, проте, є правом, а не обовязком кредитора, що зіткнувся з неповерненням коштів. У деяких випадках керівництво компанії, перед якою боржник має непогашені фінансові зобовязання, може прийняти рішення про те, що звернення до суду буде повязане для організації із занадто великими організаційними, тимчасовими і фінансовими витратами. Таке рішення може бути цілком виправданим у разі, якщо мова йде про невелику суму заборгованості, тоді як здійснення судової процедури її стягнення обіцяє бути тривалим і дорогим.

Проте, відсутність позовної заяви, поданої в судовий орган з метою стягнення грошових коштів в якості погашення боргового зобовязання, з правової точки зору не знімає з боржника зобовязання зі сплати боргу. Юридично легітимна процедура списання непогашеної кредиторської заборгованості має на увазі здійснення певних дій, які є підставою для віднесення такої заборгованості до категорії списаних.

Списання заборгованості в звязку з закінченням терміну позовної давності і його правові наслідки

У сучасній практиці бухгалтерського обліку в Російській Федерації ключові підстави для списання непогашеної кредиторської заборгованості боржником включають в себе закінчення строку позовної давності за кредиторською заборгованістю.

При цьому щодо такого питання застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені чинним російським законодавством. Так, стаття 196 Цивільного кодексу Російської Федерації, зареєстрована в зведенні законів нашої країни під номером 51-ФЗ від 30 листопада 1994 року, встановлює, що така позовна давність є період часу, що становить 3 роки з моменту початку його перебігу.

При здійсненні порядку списання кредиторської заборгованості за цим пунктом слід памятати, що в цьому випадку вона підпадає під дію пункту 18 статті 250 Податкового кодексу Російської Федерації, який відносить борги, списані у звязку із закінченням строку позовної давності по ним, до категорії позареалізаційних доходів, які підлягають оподаткуванню в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок обчислення строку позовної давності щодо кредиторської заборгованості

Таким чином, щодо кредиторської заборгованості важливого значення набуває питання початку періоду обчислення строку позовної давності. У загальному випадку пункт 1 статті 200 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлює, що початковою датою для такого строку вважається день, коли кредитор дізнався про порушення боржником своїх прав.

У разі, якщо між постачальником і покупцем товару або послуги укладено договір, в якому зафіксовані терміни і порядок внесення оплати, слід скористатися положеннями пункту 2 зазначеного розділу даного нормативно-правового акту. Даний пункт говорить, що в цій ситуації строк позовної давності почне відраховуватися на наступний день після дати, передбаченої даним договором в якості дати здійснення остаточного розрахунку між кредитором і боржником.

Якщо ж письмовий договір між сторонами з тих чи інших причин не був укладений або не містить положення про дату остаточного розрахунку, кредитору варто керуватися положеннями пункту 2 статті 314 Цивільного кодексу Російської Федерації. Вона визначає, що в такій ситуації кредитору слід предявити боржнику письмову вимогу про виконання взятого на себе фінансового зобовязання, і відводить останньому 7 днів на його виконання. При цьому відлік строку позовної давності в такій ситуації почнеться на наступний день після закінчення зазначеного семиденного періоду, відведеного для погашення наявної заборгованості.

Таким чином, якщо протягом 3 років з моменту початку відліку строку позовної давності кредитор не вжив жодних заходів, спрямованих на стягнення наявної кредиторської заборгованості з компанії-неплатника, керівництво такої компанії вправі прийняти рішення про списання такої заборгованості, не побоюючись предявлення їй судового позову про стягнення грошових коштів. Це повязано з тим, що пункт 2 статті 199 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлює, що закінчення строку позовної давності є достатньою підставою для відмови в подібному вимозі.

Порядок списання кредиторської заборгованості в звязку з ліквідацією компанії, яка виступає в якості кредитора

Крім того, боржнику слід мати на увазі, що існує легітимна можливість списати кредиторську заборгованість і до закінчення трирічного періоду від дня її передбачуваного погашення. Можливість видати відповідний наказ виникає в ситуації, коли керівництву компанії-боржника стає відомо про ліквідації кредитора: Наприклад, було отримано відповідний лист. Таким чином, ще до закінчення терміну позовної давності стає зрозуміло, що можна не побоюватися предявлення судового позову про повернення суми грошових коштів, що становлять кредиторську заборгованість.

Разом з тим, фахівця, який здійснює ведення бухгалтерського обліку в організації, яка планує списання наявного боргового зобовязання, слід памятати, що списання заборгованості за цим пунктом при наявності наказу має бути проведено із суворим дотриманням процедури, передбаченої законом. У разі її порушення можна зіткнутися з оскарженням правомочності такого наказу про списання заборгованості з боку уповноважених органів, наприклад, Федеральної податкової інспекції, і накладення досить серйозних санкцій на організацію, яка допустила таке порушення.

Зокрема, фахівцеві в області бухгалтерського обліку необхідно брати до уваги правила пункту 8 статті 63 Цивільного кодексу Російської Федерації. Зазначений розділ нормативно-правового акта встановлює, що юридична особа вважається ліквідованим, а процедура державної реєстрації факту його ліквідації числиться завершеною лише після того, як відповідний запис про цей факт внесена в основний інформаційний реєстр, що фіксує всі основні дії і процедури, які здійснюються юридичними особами в Російській Федерації - Єдиний державний реєстр юридичних осіб (ЕГРЮЛ). Тому якщо борг списують на цій підставі, слід запросити в уповноваженому органі лист-виписку з ЕГРЮЛ. Зазначений лист повинен підтвердити факт ліквідації організації-кредитора і стати легітимним підставою для видання наказу про списання кредиторської заборгованості з цієї причини

Увага, тільки СЬОГОДНІ!