You are here

Правові наслідки фіктивного банкрутства

Зміст:

Банкрутство комерційної компанії

Фінансова неспроможність комерційної організації щодо прийнятих на себе зобовязань або навіть фіктивне банкрутство - досить поширена практика в сучасній російській економічній дійсності. Нерідко підприємці, відкриваючи власну справу, неправильно оцінюють перспективи попиту на товар або послугу, яку вони збираються пропонувати на ринку, або переоцінюють власні сили щодо здатності налагодити ефективне виробництво і логістику. Всі ці прорахунки призводять до того, що заборгованості перед постачальниками, партнерами, клієнтами та іншими контрагентами множаться.

визнання банкрутом

У такій ситуації контрагент, перед яким у даній компанії є непогашена заборгованість, має право звернутися до судового органу з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Як правило, таке звернення здійснюється шляхом подання позовної заяви про стягнення суми заборгованості. Однак якщо несплата наявного боргу розглядається компанією повязана не з тимчасовими труднощами, а з недостатністю власних коштів, часто навіть при наявності судового рішення стягнути на користь кредитора необхідну суму грошових коштів може бути досить складно.

причини банкрутстваУ цьому випадку мова може зайти про ініціювання процедури банкрутства щодо комерційної компанії, яка може бути розпочато за заявою кредитора, самого боржника або спеціалізованих органів. При цьому слід брати до уваги положення статті 3 Федерального закону № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)", яка встановлює, що підприємство може бути визнано банкрутом не раніше, ніж після закінчення 3 місяців з того моменту, коли розглянута компанія повинна була погасити наявні борги.

Передбачається, що при подачі такої заяви позивач повинен надати арбітражному суду всі необхідні документи, що підтверджують дотримання умови, зафіксованого в згаданому розділі даного нормативно-правового акту. Наприклад, в якості такого документа може виступити договір між кредитором і компанією-боржником, в якому фігурує сума, що представляє собою непогашене грошове зобовязання, і термін її сплати. Таким чином арбітражний суд зможе встановити факт наявності заборгованості та прострочення по її погашення, на підставі чого їм буде винесено рішення про ініціювання процедури банкрутства.

Погіршення економічної ситуаціїТаке рішення тягне за собою цілий ряд правових наслідків, що стосуються як самої компанії, тобто її керівників і співробітників, так і третіх осіб, у тому числі кредиторів, партнерів, залучених фахівців, задіяних в реалізації процедури банкрутства, і інших. При цьому склад таких зацікавлених осіб та інші особливості реалізації процедури банкрутства будуть багато в чому залежати від того, який інструмент для захисту законних прав та інтересів кредиторів буде обраний арбітражним судом в конкретному випадку. Так, чинне законодавство передбачає застосування одного з таких інструментів, в число яких входять спостереження, фінансове оздоровлення, зовнішнє управління і конкурсне виробництво. Крім того, якщо боржнику і його кредиторам вдалося досягти домовленості щодо умов, строків та порядку погашення наявної заборгованості, яка задовольняє всі сторони, Федеральний закон № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" допускає укладення між ними мирової угоди .



При цьому введення в відношенні підприємства-банкрута будь-якої процедури, покликаної забезпечити захист законних прав та інтересів кредиторів, як правило, має на увазі призначення та затвердження арбітражним судом кандидатури арбітражного керуючого, який буде відповідальним за реалізацію всіх необхідних дій в рамках обраного інструменту. Конкретний склад його функцій багато в чому буде залежати від того, яка саме міра обрана щодо компанії-боржника. Однак деякі з таких функцій є обовязковими до виконання арбітражним керуючим незалежно від способу реалізації процедури банкрутства в конкретному випадку.

Виявлення ознак фіктивного та умисного банкрутства

Перевірка документівОдна з таких загальних функцій зафіксована в пункті 2 статті 20.3 Федерального закону № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)". Даний розділ зазначеного нормативно-правового акту встановлює, що однією з найважливіших обовязків арбітражного керуючого є аналіз угод боржника щодо дорученої йому справи з метою визначити, чи є в діяльності підприємства наявність ознак фіктивного банкрутства комерційної компанії.

При цьому в разі, якщо керуючим будуть виявлені такі або подібні ознаки, тимчасові правила перевірки арбітражним керуючим вимагають, щоб він негайно повідомив про зроблені ним висновках, які передбачають наявність в діяльності керівника підприємства ознак фіктивного і навмисного банкрутства, цілої низки осіб і організацій, які можуть бути зацікавлені в отриманні такої інформації. Зокрема, примірник висновку про навмисне банкрутство повинні отримати всі учасники процедури банкрутства, саморегульована організація арбітражних керуючих, до складу якої входить такий фахівець, загальні збори кредиторів, а також уповноважені органи, які зобовязані здійснювати контроль за діями, що представляють собою фіктивне та навмисне банкрутство.

Фіктивна неспроможність компанії

Таке підкреслене значення діяльності арбітражного керуючого щодо виявлення ознак фіктивного та умисного банкрутства в діяльності арбітражного керуючого повязано з тим, що дане правопорушення є досить серйозним і тягне за собою застосування до винних осіб жорстких санкцій.

Власне поняття ознак фіктивного банкрутства фігурує в статті 197 Кримінального кодексу Російської Федерації, зареєстрованого в зведенні законів нашої країни під номером 63-ФЗ від 13 червня 1996 року.

Служба судових приставівЗазначений розділ даного нормативно-правового акту інтерпретує наявність ознак фіктивного та умисного банкрутства як повідомлення про фінансову неспроможність комерційної компанії щодо прийнятих на себе зобовязань, що виходить від її керівника або засновника, яке було свідомо не відповідає дійсності. Аналогічний склад злочину у вигляді ознак фіктивного банкрутства актуальне законодавство виділяє в відповідних діях фізичної особи, що є індивідуальним підприємцем.

Віднесення законодавством такого повідомлення до кримінальних злочинів повязано з тим, що зазначена інформація може досить серйозно ускладнити роботу контрагентів, які співпрацювали з таким підприємством, і спричинити за собою порушення їх законних прав та інтересів. Крім того, необхідно розуміти, що фіктивне банкрутство фактично являє собою спосіб ухилення від прийнятих на себе зобовязань комерційною компанією або індивідуальним підприємцем. Тому чинне законодавство прямо забороняє поширення подібних повідомлень, оскільки відсутність такої заборони могло б найсильнішим негативним чином позначитися на загальному стані економіки і рівень довіри підприємців один до одного в рамках здійснення своєї поточної комерційної діяльності.

Визначення покарання за поширення повідомлень, які передбачають фіктивне та навмисне банкрутство



Дебіторська заборгованістьРазом з тим, Кримінальний кодекс Російської Федерації передбачає, що серйозне покарання може бути застосовано до особи, яка здійснила фіктивне банкрутство, тільки в разі заподіяння зацікавленим особам його діями шкоди у великому розмірі. У свою чергу, критерії великого розміру такої шкоди наведені в пункті 2 статті 169 того ж нормативно-правового акта. Так, великим збитком, як випливає з положень цієї статті, буде визнаний шкода, яка в матеріальному обчисленні перевищує 1,5 мільйона рублів. Якщо ж збиток від дій особи, яка здійснила фіктивне банкрутство, перевищить 6 мільйонів рублів, така шкода буде визнаний особливо великим з усіма правовими наслідками.

Таким чином, якщо неправдиве повідомлення про фінансову неспроможність комерційного підприємства завдало хоча б одному з його контрагентів збиток в зазначеному розмірі, особа, яка здійснила фіктивне банкрутство, буде піддано санкцій, передбачених статтею 197 Кримінального кодексу Російської Федерації. Даний розділ зазначеного нормативно-правового акта передбачає кілька варіантів покарання за такий злочин, вибір між якими залишається на розсуд судового органу, що здійснює розгляд справи.

Види санкцій, які можуть бути застосовані до винної особи

Закон про банкрутствоТак, одним з таких варіантів є накладення грошового штрафу, який може бути визначений в абсолютному (від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або у відносному вираженні (відповідно величині доходу винуватця за період від 1 до 2 років). Іншим варіантом покарання, яке може бути накладено на ініціатора такого повідомлення, є примусові роботи, брати участь в яких його можуть зобовязати на період, що досягає 5 років. Третій варіант є позбавлення волі, термін якого, в залежності від тяжкості заподіяної спробою фіктивного банкрутства шкоди, може становити до 6 років. При цьому в разі, якщо це було умисне діяння або воно було обтяжене іншими обставинами, судовий орган може винести рішення про застосування до винуватця додаткового покарання у вигляді накладення грошового штрафу, який в цьому випадку може досягати 80 тисяч рублів або величини грошових надходжень зловмисника на період до 6 місяців. Однак при наявності тих чи інших помякшуючих обставин від накладення грошового штрафу судовий орган має право відмовитися.

Таким чином, фіктивне банкрутство є досить серйозне діяння, що несе за собою наслідки у вигляді кримінального покарання. Тому керівнику або засновнику підприємства, що зіткнувся з тимчасовими фінансовими труднощами, варто пошукати інший спосіб вирішення виниклих проблем.




Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі повідомлення

Увага, тільки СЬОГОДНІ!