Неправомірні дії при здійсненні процедури визнання компанії неспроможною

Банкрутство комерційної організації

Комерційна ефективність організації складається з безлічі складових. По-перше, важливу роль відіграють характеристики самої компанії і її підхід до організації власної діяльності. Так, якщо керівництво організації вважає правилом ретельний контроль за ефективністю використання ресурсів, впроваджує принципи бережливого виробництва, проводить аналіз пропозицій постачальників на предмет співвідношення ціни і якості пропонованих ними товарів або послуг, що використовуються у виробництві, то такі заходи не забудуть позитивним чином позначитися на підсумковій рентабельності виробництва.

Зневага до однієї або декількох перерахованих складових виробничого процесу може негативним чином позначитися на кінцевому фінансовому результаті організації. Це може спричинити за собою навіть неспроможність компанії і можливість того, що стосовно неї будуть здійснені неправомірні дії при банкрутстві.

Іншу групу факторів складають зовнішні по відношенню до даної комерційної організації причини і обставини, які впливають на її діяльність. Так, наприклад, одним з найважливіших факторів, які можна віднести до цієї категорії, є загальна економічна ситуація в країні і в регіоні, де діє розглянута компанія.

Так, якщо загальна економічна ситуація виглядає позитивною, темпи економічного зростання постійно збільшуються і, відповідно, зростають доходи потенційних клієнтів підприємства, вони схильні збільшувати обсяг і частоту своїх покупок, тим самим збільшуючи прибуток організації. Навпаки, якщо загальна економічна ситуація є негативною і характеризується зниженням доходів, потенційні покупці навіть за умови наявності у них коштів віддадуть перевагу зберігати їх, а не витрачати на необовязкові придбання.

Крім того, одним з можливих наслідків несприятливої економічної ситуації може стати не просто відсутність значущих поліпшень, а й тенденція до негативних змін основних економічних показників. У цьому випадку компанія, продукція якої ще вчора користувалася стійким попитом, сьогодні може зіткнутися з нестачею клієнтів, які бажають придбати вироблені нею товари або послуги. Якщо ж такі негативні зміни не були враховані в стратегічній програмі довгострокового розвитку компанії і стали для неї несподіванкою, наслідки їх настання можуть бути досить неприємними.

Так, наприклад, протягом кількох попередніх років компанія налагодила стійкі комерційні звязки з кількома великими споживачами, які щомісяця замовляють значні обсяги випущених нею товарів чи послуг. Відповідно, для того щоб задовольнити їх передбачувані запити в майбутніх періодах, керівництво компанії приймає рішення про формування резервів вироблених товарів на складі, а для виробництва цих резервів замовляє у постачальників додаткові обсяги упаковки, сировини і матеріалів, використовуваних при випуску продукції.

Разом з тим, в умовах погіршення економічної ситуації керівництво компанії-клієнта, який щомісяця робив великі замовлення на продукцію розглянутого виробника, приймає рішення підвищити ефективність власного виробництва. Такого підвищення планується досягти в тому числі за рахунок збільшення ефективності використання окремих видів споживаної продукції, яке в підсумку повинно привести до скорочення абсолютних обсягів її споживання і економії власних коштів. При цьому реалізацію рішення про те, щоб ввести в дію цю програму економії, керівництво компанії планує розпочати вже з наступного місяця, а одним з інструментів її здійснення стане скорочення обсягів замовлень продукції розглянутого виробника.

В результаті виробник стикається з тим, що він зробив своїм постачальникам замовлення на надання упаковки, сировини і матеріалів, проте він не зможе реалізувати продукцію, вироблену на їх основі, в тому обсязі, на який він розраховував. Таким чином, йому доведеться знайти додаткові джерела фінансування для того, щоб розрахуватися з постачальником за надані матеріали. В іншому випадку у виробника сформується непогашена заборгованість перед постачальником, який в цій ситуації стане його кредитором.

У разі якщо така непогашена заборгованість буде мати короткостроковий характер, ситуація, що склалася не принесе значних негативних наслідків для компанії. Наприклад, виробнику вдасться знайти іншого покупця на свою продукцію, який придбає надлишки, що сформувалися на складі. Тоді виробник, отримавши необхідні кошти від покупця, зможе перерахувати постачальнику грошову суму, передбачену умовами укладеного між ними договору.

Основні ознаки банкрутства, передбачені чинним законодавством

Однак слід брати до уваги, що розвиток подій може бути не таким сприятливим для компанії. Наприклад, обставини можуть скластися так, що протягом декількох місяців їй не вдасться знайти нового покупця на свій товар, який весь цей час буде перебувати на складі. У цій ситуації кредитор, що очікує виконання фінансових зобовязань, може взяти до уваги статтю 3 Федерального закону Російської Федерації № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)", в якій мовиться, що по відношенню до організації, яка не виконує взятих на себе фінансових зобовязань протягом терміну, що перевищує три місяці з дня настання дати, в яку вони повинні бути виконані, може бути визнана банкрутом.

В цьому випадку кредитор, перед яким у організації, яка виявила ознаки неспроможності, є непогашені зобовязання, має право звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про захист своїх законних прав та інтересів. Зокрема, після проходження всіх необхідних досудових процедур в такій заяві він може вимагати визнання боржника банкрутом.

Процедури, які можуть бути застосовані до боржника в процесі розгляду справи

У разі якщо стосовно комерційної компанії в арбітражний суд подано таке позовна заява, важливо памятати, що це не означає зняття будь-якої відповідальності з керівників компанії за виконання взятих на себе фінансових зобовязань. Такі зобовязання в тому чи іншому обсязі підлягають виконанню в рамках процедур, які будуть призначені арбітражним судом, що здійснює розгляд справи.

Так, наприклад, відповідно до Федерального закону Російської Федерації № 127-ФЗ від 26 жовтня 2002 року "Про неспроможність (банкрутство)" до боржника з метою виконання вимог кредиторів можуть бути застосовані такі заходи, як введення спостереження, фінансового оздоровлення, зовнішнього управління або конкурсного виробництва. Крім того, зазначений нормативно-правовий акт допускає, що кредитори і боржник досягнуто певних домовленостей щодо графіка виконання останнім його боргових зобовязань і оформлять таку домовленість мировою угодою.

Відповідальність компанії-боржника при реалізації процедури банкрутства

Крім того, важливо брати до уваги, що на стадії банкрутства організації на ній лежить відповідальність не тільки за своєчасне і повне виконання рішень, прийнятих арбітражним судом, а й за відповідність діяльності керівників і інших членів збанкрутілої організації чинному законодавству. Справа в тому, що Кримінальний кодекс Російської Федерації передбачає цілий ряд неправомірних дій при банкрутстві, які можуть спричинити за собою досить серйозну відповідальність щодо осіб, які допустили зазначені дії.

Перелік порушень, які свідомо чи несвідомо можуть допустити особи, які беруть участь в реалізації процедури банкрутства, досить широкий.

Зокрема, відомості про такі дії зафіксовані в статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації. Зазначений розділ даного нормативно-правового акту передбачає три основних види неправомірних дій при банкрутстві, вчинення яких прямо забороняється чинним законодавством.

Неправомірні дії при банкрутстві: приховування відомостей

Перший з них являє собою приховування істотних відомостей, які можуть мати значний вплив на процедуру виконання наявних у боржника фінансових зобовязань перед кредиторами. Перелік неправомірних дій, що відносяться до даної групи, наведено в пункті 1 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації. До відомостей, приховування яких є кримінально караним в рамках здійснення процедури банкрутства, відноситься інформація про власність, наявної в розпорядженні боржника, і її характеристиках: розмірі, вартості, місце знаходження та інших, які могли б бути суттєвими для виконання зобовязань перед кредиторами.

Крім того, приховуванням інформації, що відноситься до зазначеної статті розглядається нормативно-правового акта, визнається приховування або знищення бухгалтерських та інших документів, що відображають фінансову діяльність компанії. Нарешті, кримінально караним діянням є приховування самого майна, яке могло б бути звернено в грошові кошти і використано для задоволення фінансових претензій кредиторів, в тому числі шляхом його неправомірної передачі третім особам або іншими способами.

Будь-яке з цих дій може стати підставою для застосування до винної особи санкцій, передбачених пунктом 1 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації. Зокрема, зазначений розділ даного нормативно-правового акту допускає, що на таку особу може бути накладено грошовий штраф. Його розмір, залежно від рішення, прийнятого уповноваженим органом, становить від 100 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але може вимірюватися і в співвідношенні з грошовими доходами винної особи: в цьому випадку він складе розмір доходу, отриманого за період від 1 до 3 років. Крім того, щодо винуватця можуть бути застосовані такі заходи, як позбавлення або обмеження волі або примусові роботи. При цьому застосування таких заходів може бути повязане з накладенням грошового штрафу. Остаточне рішення з приводу складу санкцій, які будуть застосовані до винної особи в кожному конкретному випадку, приймає уповноважений орган.

Однак слід мати на увазі, що навіть при наявності ознак неспроможності комерційної компанії, щодо активів якої винною особою здійснені перераховані дії, не у всіх випадках до конкретної ситуації можуть бути застосовані положення пункту 1 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ). Справа в тому, що дії, перераховані в зазначеному розділі даного нормативно-правового акту, розглядаються як порушують чинне законодавство тільки в разі, якщо їх вчиненням зацікавленим особам завдано великих збитків. Визначення розміру такої шкоди провадиться на підставі статті 169 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ). Ця стаття встановлює, що великим збитком визнається той, розмір якого перевищує 1,5 мільйона рублів.

Неправомірні дії при банкрутстві: порушення процедури задоволення вимог кредиторів

Друга група дій, які розглядаються як неправомірні, в разі якщо стосовно комерційної компанії ініційована процедура банкрутства, відноситься до порядку задоволення вимог кредиторів, перед якими у розглянутій організації є непогашена заборгованість. Зокрема, такими, що суперечать чинному законодавству визнаються дії, спрямовані на позачергове задоволення фінансових претензій одних кредиторів, яке відбувається з порушенням прав інших кредиторів. Це положення зафіксоване в пункті 2 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ).

При цьому слід брати до уваги, що, за аналогією з пунктом 1 зазначеного розділу даного нормативно-правового акту, такі дії можуть спричинити за собою застосування санкцій до винної особи тільки у разі, якщо вчинені ним за наявності ознак неспроможності компанії дії призвели до того, що зацікавленим особам було завдано шкоди у великому розмірі.

Якщо обидва ці умови застосовуються до конкретної ситуації, що розглядається, до винуватця таких дій можуть бути застосовані санкції, передбачені пунктом 2 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ). У їх число входить досить широкий перелік заходів, що включають накладення грошового штрафу, обмеження волі, позбавлення волі або зобовязання виконання громадських робіт. При цьому такі заходи, як обовязкові роботи, обмеження або позбавлення волі, можуть бути застосовані до винного в сукупності з накладенням грошового штрафу. Остаточне рішення щодо складу заходів, що здійснюються в кожному конкретному випадку, приймається уповноваженим органом.

Неправомірні дії при банкрутстві: перешкоджання діям органу, уповноваженого на здійснення тимчасового управління

Третя група правопорушень, які є незаконними діями в рамках здійснення процедури банкрутства щодо комерційної компанії, включає дії, які порушують хід реалізації самого алгоритму процедури визнання компанії неспроможною. Так, наприклад, в ході її здійснення судовим органом може бути прийнято рішення про призначення арбітражного керуючого, який володіє всім обсягом повноважень відповідно до чинного законодавства, тимчасової адміністрації або інших органів, які здійснюють тимчасове управління фінансовою та іншою діяльністю комерційної організації, що має ознаки неспроможності. У разі якщо такий тимчасовий орган призначений для здійснення своїх повноважень судом, будь перешкоджання його діяльності або спроби її обмеження є протиправне діяння. Наприклад, до таких діянь будуть ставитися відмову в наданні необхідних документів, відмова від виконання розпоряджень органу тимчасового управління та інші подібні дії.

Зазначена група неправомірних дій в рамках здійснення процедури банкрутства зафіксована в пункті 3 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ). При цьому слід мати на увазі, що, по аналогії з попередніми розглянутими пунктами зазначеного нормативно-правового акту, всі перераховані дії можуть розглядатися як порушують чинне законодавство тільки в тому випадку, якщо їх вчиненням зацікавленим особам було завдано шкоди у великому розмірі.

Якщо ця умова дотримана, до особи, винної у скоєнні таких дій, можуть бути застосовані санкції у вигляді накладення грошового штрафу, обмеження або позбавлення волі або примусу до здійснення обовязкових робіт. Разом з тим, слід зазначити, що правопорушення, передбачені пунктом 3 статті 195 Кримінального кодексу Російської Федерації (КК РФ), не можуть спричинити за собою одночасного застосування декількох видів санкцій, наприклад, обмеження свободи і накладення грошового штрафу. Крім того, максимальний обсяг санкцій, що застосовуються в цьому випадку, трохи нижче в порівнянні з іншими видами неправомірних дій при здійсненні процедури банкрутства.

Так, наприклад, якщо максимальний розмір грошового штрафу за приховування інформації про майно збанкрутілої компанії складає 500 тисяч рублів або дохід винуватця за період до 3 років, то максимальний штраф за перешкоджання діяльності органу, уповноваженого здійснювати тимчасове управління організацією, встановлений в розмірі 200 тисяч рублів або доходу винуватця за період до 18 місяців.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!