Застосування оскарження угод боржника для наповнення конкурсної маси
Мета і завдання, які переслідуються при оскарженні угод боржника
Законодавство Російської Федерації, що регламентує процедуру неспроможності, а також Цивільний Кодекс РФ, дають можливість здійснювати оспорювання угод боржника, а саме керівника підприємства-банкрута, щоб визнати ці угоди недійсними. Така можливість закріплена за керуючими та ліквідаторами не випадково. Банкрутство найчастіше не відбувається раптом. Передумови і обєктивні чинники, які свідчать про такий можливий кінець, спостерігаються в діяльності підприємства завчасно.
Фахівці їх легко виявляють і прораховують всі можливі варіанти. Упевнившись в тому, що зробити підприємство прибутковим складно або неможливо, власники і керівники підприємства-позичальника, віддаючи собі звіт, що з активами і майном незабаром доведеться розлучитися, вживають заходів для їх виведення. Через підставні фірми, з якими укладаються фіктивні договори, і проводиться основний висновок всіх можливих активів. Коли доходить до процедури банкрутства, то призначається арбітражний керуючий, і він виявляє, що конкурсна маса дуже мала.
Недобросовісні боржники здійснюють безліч протизаконних, напівзаконних і навіть законних угод, основною метою яких є максимальне зменшення конкурсної маси. З огляду на цей фактор, для захисту інтересів сумлінних кредиторів законодавство передбачило можливість здійснювати оскарження угод при банкрутство боржника.
Це дає можливість для арбітражного керуючого за рахунок скасування проведених боржником угод наповнити складу ліквідаційної маси. Тобто, законодавець дав в руки керуючого або ліквідатора інструмент, який дозволяє йому знайти максимальну кількість грошей для формування конкурсної маси, щоб максимально задовольнити вимоги кредиторів.
Отже, основна мета, яку переслідує оспорювання угод боржника, полягає в тому, щоб створити конкурсну масу, яка дозволить максимально задовольнити вимоги кредиторів.
Оскарження угод при банкрутство, оспорювання договорів і угод керівництва збанкрутілого підприємства не є самоціллю, заради відточування юридичної майстерності. При таких діях переслідується конкретна мета - отримання коштів.
Проблеми при оскарженні угод
Було б дуже добре для кредиторів, якщо для задоволення всіх їхніх вимог досить було скасувати ряд угод, договорів і угод боржника. Нескладно розписати алгоритм, при якому підраховуються і аналізуються всі увязнені угоди за певний період, проводиться їх оспорювання і повертаються в підприємство-банкрут необхідні для кредиторів активи. Але в дійсності все відбувається по-іншому.
Власник організації-банкрута перед самою процедурою неспроможності передбачає можливість оскарження вчинених ним угод, які спрямовані на збереження активів в його власності після проведення процедури банкрутства. Створюється ряд фірм-одноденок, на рахунку яких і виводяться активи підприємства-боржника. Надалі, при оскарженні цих угод, арбітражний керуючий отримує рішення суду про недійсність вчинених угод і договорів, але отримати ці кошти за рішенням суду стає неможливо. У потенційних дебіторів не буде виявлено необхідних активів. Створені спеціально для виведення грошей фірми-одноденки не мають в таких випадках ні майна, ні коштів на рахунках. А значить, складу ліквідаційної маси з їх допомогою заповнити буде неможливо.
Крім того, що взяти кошти з таких фірм буде неможливо, потрібно враховувати і те, що заява про оскарження угод боржника забезпечується сплатою державним митом. Розмір мита передбачається законодавством для оплати розгляду подібних позовів. Всі витрати, які несе арбітражний керуючий для забезпечення свій діяльності, покладаються на боржника, а якщо в останнього відсутні кошти, то ці витрати покриваються за рахунок заявника про банкрутство.
Отже, якщо з фірми-боржника завчасно були виведені активи, то повернути їх через оспорювання угод, договорів і угод буде малоймовірно, а сам процес зажадає додаткових вкладень з боку заявника, в даному випадку кредитора, який ще більше втрачає своїх коштів. Виходячи з цього, перш ніж схвалювати план дій арбітражного керуючого по наповненню конкурсної маси і погоджуватися з його намірами звертатися до суду із заявою про оскарження угод банкрута, варто дуже добре подумати. При необхідності треба провести необхідну перевірку, зібрати додаткові дані про всі фірми, з якими банкрут укладав угоди.
Угоди і угоди з категорії оспорюваних
У категорію оспорюваних угод потрапляють угоди купівлі-продажу, ціни яких значно відрізняються від ринкової вартості. Наприклад, якщо проводилися закупівлі товарів або послуг за завищеною вартістю без обєктивної необхідності, то такі угоди можна оскаржити. Їх можна оскаржити і в тих випадках, якщо угоди за завищеними або заниженими цінами здійснювалися з обєктивних причин. Якщо це дає можливість поповнити складу ліквідаційної маси, то керівник може оскаржувати ці угоди.
Якщо керівництвом підприємства-банкрута укладалися договори, які містять в собі можливість їх невиконання, такі договори можна оскаржити. Аналогічно роблять і з тими угодами, які здійснюються керівництвом організації-банкрута без дозволу і узгодження з арбітражним керуючим. До них відносяться угоди за зобовязаннями кредитоотримувача, які виникли після того, як було вирішено розподілити прибуток і здійснити виплату дивідендів акціонерам.
Підозрілі угоди і ті, в яких віддано перевагу якомусь конкретному кредитору, а також всі операції, здійснені під тиском або примусом на свідомо невигідних умовах, можуть оскаржуватися, щоб суд визнав їх недійсність. Це дозволить повернути кошти і наповнити складу ліквідаційної маси. Але з урахуванням того, що власники та керівництво підприємства-банкрута завчасно могли вживати заходів по вилученню з організації всіх можливих активів, є сенс оскаржувати і визнавати недійсною таку угоду, яка з більшою ймовірністю наповнить складу ліквідаційної маси. Це в повній мірі стосується підозрілих операцій.
Що можна оскаржити в таких випадках? Це виплати премій і заробітної плати, шлюбний договір і угоди про розподіл спільного майна, дії по виконанню судового акта, сплата митних платежів, податків, зборів, списання банком грошей в рахунок погашення заборгованості та перерахування грошей стягувачу у виконавчому провадженні.
Дії арбітражного керуючого
Арбітражні керуючі, а саме конкурсний або зовнішній керуючий, мають право подавати заяву про оскарження угод за своєю ініціативою або за вказівкою зборів кредиторів. У таких справах керуючий звертається до суду за своєю ініціативою, використовуючи своє право. Такий обовязки у нього немає. З іншого боку, якщо є відповідна вказівка від зборів кредиторів, яке може бути оформлено в письмовому вигляді, то це накладає обовязок на нього подати заяву в суд. Якщо арбітражний керуючий цього не зробить, то відповідно до Закону «Про неспроможність (банкрутство)» кредитори можуть його усунути.
Для того щоб оспорювання угод підприємства-банкрута мало сенс, потрібно, щоб керуючий мав професійними юридичними навичками. Він повинен бути здатним обгрунтувати і довести спірність угод та угод, які навмисно скорочували складу ліквідаційної маси і здійснювалися всупереч інтересам кредитодавців. Результат, до якого має прагнути керуючий, полягає в тому, щоб визнати ці угоди недійсними, при цьому не допускати зловживань.
Визнання судом угоди, договори недійсними, а правочин нікчемним тягне за собою такі наслідки. Все, що підприємство-банкрут передав за цими угодами або все, що у нього з ним було вилучено, має бути повернуто в його натуральному вигляді до складу ліквідаційної маси. Якщо здійснити це не представляється можливим, інша сторона, на чию користь це майно або активи було передано, зобовязана відшкодувати вартість отриманого за цінами на момент його отримання. Крім відшкодування вартості придбаних активів або майна, інша сторона зобовязана компенсувати всі збитки в звязку зі змінами вартості цього майна.
Для того щоб усунути двозначне тлумачення норм, що регламентують порядок оскарження угод та угод підприємства-банкрута, ці норми були винесені в окремий розділ. Юридична практика показує, що багато недоробок правового врегулювання механізму неспроможності повязані з обмеженим терміном подачі заяв на оспорювання угод боржника. З цієї причини рекомендується використовувати норми, що регламентують оспорювання угод організацій-банкрутів ще на стадії спостереження.
Якщо угоди підприємства-банкрута оскаржуються на етапі спостереження, то це дозволяє зберегти майно і активи цього підприємства, а якщо під час конкурсного виробництва, то дозволяє задовольнити вимоги кредиторів. Оскарження угод зовнішнім керуючим сприяє швидкому відновленню платоспроможності боржника.
Нововведення, які були внесені в законодавство щодо неспроможності, можна розділити на негативні і позитивні. З негативних моментів необхідно виділити обмеження Законом часу на оскарження в суді підозрілих операцій. Крім цього, нововведення в Законі про банкрутство звужують можливості кредиторів при оскарженні угод і договорів, зменшують їх коло.
