Проведення діагностики банкрутства: основні методи
Закон про банкрутство по праву вважається головним елементом в механізмі регулювання ринкових відносин. До неспроможності підприємств можуть призвести як зовнішні, так і внутрішні причини. До числа перших можна віднести економічні кризи, брак інвестицій і посилення фінансової політики держави. З цих причин господарюючі субєкти можуть виявитися в скрутному становищі. Проте банкрутство може бути і не повязане з обстановкою в країні. Воно може статися через неправильне управління підприємством. Щоб управління було ефективним, повинна бути проведена діагностика банкрутства підприємства і на основі проведення діагностичних заходів, що стосуються можливості настання банкрутства, проаналізовано його фінансово-господарська діяльність. Це дозволить в подальшому розробити план по його оздоровленню.
В даний час криза неплатежів в економіці є справжньою проблемою. Найбільш просто було б закрити такі виробництва, оголосити їх неспроможними і покрити їх борги грошима, вирученими від продажу його майна. Однак в цьому випадку такі дії призведуть до руйнування виробничого потенціалу економіки. В іншому випадку, якщо залишити все без зміни і не вживати ніяких заходів, то яким чином можна підвищити ефективність роботи? Виходить, що єдиним виходом із ситуації є початок процедури банкрутства. Визнати підприємство банкрутом може тільки суд, але для цього має бути проведений аналіз цілого комплексу питань.
адже банкрутство підприємства відібється на трудових колективах, власників бізнесу, кредиторів та державних органах.
Завдяки аналізу результатів господарської діяльності виробництва можна розробити правильну економічну стратегію, яка дозволить не тільки повернути йому репутацію, але і повернути його платоспроможність і прібильность.Ето дозволить якомога раніше виявити небезпечні недоліки і збої в роботі, що можуть призвести до його фінансового краху.
Банкрутство: поняття та критерії
Поняття «банкрутство» має на увазі нездатність задоволення підприємством вимог кредиторів, забезпечення обовязкових платежів до бюджету держави і перевищення зобовязань боржника над загальною вартістю його майна.
Що відноситься до критеріям банкрутства? По-перше, це можуть бути збитки, які є результатом господарської діяльності. Насправді збитковість може бути непостійним явищем і бути тимчасовим аспектом. Однак якщо збитковість через розбіжність витрат і коштів за реалізовану продукцію є величиною постійною, то це в підсумку призведе до неплатоспроможності підприємства.
Одним з критеріїв банкрутства є прострочена заборгованість. Якщо підприємство не здатне вчасно погашати борги по кредитах, то це свідчить про його фінансові ускладнення, що і дозволяє виявити діагностика банкрутства.
Якщо загальна сума фінансових зобовязань перевищує вартість активів, то це говорить про те, що у нього недостатньо коштів для покриття своїх фінансових зобовязань, і він не зможе впоратися з цією ситуацією навіть при продажу всього майна. Про неплатіжності підприємства свідчить і той факт, що воно не може власними оборотними засобами впоратися навіть з короткостроковими фінансовими зобовязаннями, і змушене на ці цілі використовувати інші засоби, що в свою чергу може привести до його банкрутства. При дефіциті оборотних коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, виникає ризик того, що погасити наявні борги у нього не буде можливості, так як це призведе до обмеження його ділових можливостей.
Важливе значення має для підприємства дебіторська заборгованість низької якості. Цей факт свідчить про наявність простроченої заборгованості в значних розмірах, що тягне неприємні наслідки: заморожування коштів при розрахунку з дебіторами, недолік грошей для виплати заробітної плати та для придбання необхідних матеріалів.
причини банкрутства
До банкрутства може призвести зниження вартості цінних паперів, що відразу ж позначиться на привабливості підприємства для інвесторів і, як наслідок, на його ринкової активності. До цього ж можуть привести надлишки запасів і продукції, які знаходяться на складах підприємства і які не користуються попитом.
Збільшити собівартість продукції, що випускається і, як наслідок, зменшити прибуток підприємства, можуть перебої в роботі, що призводять до зриву термінів поставок і відвантаження, штрафних санкцій і погіршення його фінансового стану.
Сприяти банкрутства може неграмотне вкладення грошових коштів підприємства в проекти, що не відрізняються високою ліквідностью- втрата постійних стабільних клієнтів, а також постачальників- конфлікти з трудовим колективом. Несприятливо позначаються на фінансовому стані підприємства різні судові витрати, які, крім грошових втрат, здатні похитнути довіру інвесторів і кредиторів. Всі ці фактори і повинна виявити вироблена діагностика банкрутства підприємства.
Ринковій економіці властиві ризики і можливість невірно поставлених цілей. Розрізняють декілька типів банкрутства: реальне, умисне або фіктивне. суть умисного банкрутства полягає в тому, що з яких - небудь причин власник підприємства спеціально робить його неплатоспроможним. фіктивне банкрутство означає неправдиве оголошення підприємства неспроможним, для того щоб отримати знижки, відстрочення або розстрочення від його кредиторів.
Банкрутство в своєму розвитку проходить кілька етапів. Це прихована або початкова стадія, стадія фінансової нестабільності, реальне банкрутство або неплатоспроможність і юридичне визнання банкрутства. Банкрутство характеризується стійким характером неплатоспроможності: у підприємства відсутні кошти для погашення своїх зобовязань, а його виробнича діяльність повністю засмучена. Всі ці ознаки можуть бути причиною для ліквідації підприємства. Так як всі підприємства в економіці взаємоповязані, неспроможність одного з них може допомогти іншим підприємствам досягти стабільності, тим самим покращивши свої справи.
Банкрутство: суть процедури
Для упорядкування процедури банкрутства і запобігання фіктивного банкрутства повинні існувати закони і нормативні акти, які регламентують її. Одночасно кредитори повинні бути захищені від недобросовісних клієнтів. Дотримати цей баланс досить важко, так як політика щодо банкрутства може призвести до знищення підприємств, тимчасово зазнають фінансових труднощів. З іншого боку, якщо надмірно опікати збиткові підприємства, то це може негативно позначитися на економіці і привести до виникнення нових неефективних виробництв.
Що стосується європейського законодавства, то воно передбачає наступні методи, що дозволяють вийти з банкрутства. Щоб врятувати фірму, суд призначає відповідального виконавця, який буде керувати підприємством. Для цього він може використовувати такі способи: звільняти працівників, в тому числі і з керівної ланки, продавати частину підприємства або повністю припиняти його роботу з метою порятунку компанії.
Другий спосіб носить назву «адміністративної ліквідації». При ньому призначаються ліквідатори, які повинні забезпечити повернення позик кредиторам за рахунок майна ліквідатора.
Якщо фірма за власною ініціативою припиняє свою роботу, то кредитори призначають спеціальну людину, яка має продати активи компанії в рахунок погашення її боргів. Такий спосіб зветься добровільної ліквідації.
Коли ініціаторами банкрутства є самі кредитори, то результатом звернення їх до суду повинно зявитися призначення ліквідаторів, які беруть керівництво фірмою і проводять процедуру банкрутства. Підприємство з кредиторами може піти на мирову угоду і обійтися без звернення до суду.
Періоди процедури банкрутства
Процедура банкрутства полягає в сукупності заходів, які включають в себе визначення ознак неспроможності підприємства, розгляд справи про банкрутство в судовому порядку, вибір і проведення конкретних способів по роботі з підприємством, що сприяють задоволенню вимог кредиторів і завершення справи про банкрутство. Ознаки неспроможності визначає діагностика банкрутства.
Процедура банкрутства складається з декількох періодів: захисного і конкурсного виробництва, мирової угоди та інших процедур, передбачених законодавством.
Захисний період характеризується аналізом фінансового стану підприємства-боржника для перевірки доцільності початку конкурсного виробництва з метою забезпечення збереження його майна. Термін дії захисного періоду становить не більше трьох місяців. На цей час для керівництва підприємством призначається тимчасовий керуючий, який має безліч обовязків і величезні повноваження. За результатами його роботи виноситься судове рішення. Це може бути банкрутство з санацією, банкрутство з ліквідацією підприємства-боржника або припинення провадження про банкрутство.
Санація - це комплекс заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення і відновлення платоспроможності підприємства-боржника. Санація передбачає собою проведення різних заходів, в числі яких може бути як ліквідація заборгованостей підприємства, так і надання різних субсидій, і закриття виробництв, які є нерентабельними. При наявності стійкого характеру неплатіжності підприємства суд може прийняти рішення про його ліквідацію. Якщо ж в процесі санації платоспроможність вдається відновити або сторони прийдуть до мирової угоди, то суд може прийняти рішення про припинення справи про банкрутство.
