Як правильно залити фундамент під баню?

Навряд чи серед приватних домовласників знайдеться той, хто не мріє про власну деревяної лазні, яка не тільки очистить тіло, але і допоможе зняти втому, зміцнити імунітет, позбавить від депресій і неврозів. Мрія не настільки примарна, і її втілення потребуватиме лише трохи знань, вправності і бажання.

Як відомо, хороший фундамент - запорука стійкості і міцності будь-якої споруди. Баня не виняток, і перед тим як залити фундамент під баню, необхідно ретельно продумати планування майбутнього приміщення, проаналізувати властивості і склад грунту в передбачуваному місці зведення.

Фактори, що впливають на вибір фундаменту для лазні

Різні типи фундаменту (стовпчастий, пальовий, бутобетонний, стрічковий) мають різні ступені протистояння навантажень, тому завжди варто брати до уваги матеріал, який використовується при зведенні бань.

Важливим критерієм є склад і щільність грунту, глибина його промерзання в зимову пору, рівень залягання ґрунтових вод. Найчастіше при будівництві лазні перевага віддається стрічковому або стовпчастий фундамент. Перший вид конструкції досить трудомісткий і матеріалозатратний. Його використання виправдано на сипучих грунтах, а також в місцях неглибокого знаходження підземних вод. Крім того, володіючи високою міцністю і надійністю, такий варіант найбільш виправданий для деревяних або камяних будівель. Використання стовпчастого фундаменту буде доречним для легких конструкцій, зведених на щільних чорноземах або глинистому ґрунті.

Стрічковий фундамент - втілення міцності і надійності

Перед заливкою стрічкового фундаменту слід провести розмітку території і зняти верхній родючий шар грунту. Важливо памятати, що ширина траншеї повинна перевищувати ширину стін будівлі на 10 см. Обовязково слід дотримуватися точність вимірювань (різниця в довжині діагоналей фундаменту не повинна перевищувати 1,5-2 см). Крім того, опорна конструкція майбутньої будови повинна йти в грунт на 30 см глибше рівня його промерзання.

Багато хто задається питанням, як залити фундамент, щоб забезпечити його цілісність і надійність під час сезонних рухів ґрунту.

Фахівці рекомендують використовувати піщану подушку: на дно траншеї засипається крупнозернистий пісок, гравій або дрібний щебінь, рясно все це заливається водою і залишається для відходу зайвої рідини не менше ніж на добу.

При цьому маса досягає хорошою щільності, однорідності. Повторення процедури кілька разів підсилить ефект. Товщина кожного з шарів зазвичай коливається в межах 10 см.

Наступний етап: спорудження основного «тіла» опори

Тут можна скористатися двома способами:

• зведення конструкції з цегли або готових металоблоків;
• створення монолітної основи з гравію, бутового каменю, щебеню, гравію або битої цегли і бетонного розчину.

Зміцнюють спорудження арматурної або дротяною сіткою, при цьому дотримуючись принципу нерозривності, який убезпечить фундамент від розтріскування.

Перший спосіб досить простий у виконанні, в той час як другий вимагає деяких клопоту. Для його реалізації слід встановити опалубку, не забувши при цьому про дотримання суворої паралельності. Внутрішню порожнину заповнюють дрібним каменем або іншими будівельними відходами та заливають розчином, приготованим з якісного цементу (бажано марки М-400), піску і вапна. В цьому випадку слід виходити з розрахунку 1: 3: 0,3.

При неглибокому заляганні ґрунтових вод можна обійтися без вапняного «тесту», а кількість цементу слід збільшити. Висота фундаменту повинна бути вище рівня землі на 20-40 см. Після закінчення робіт слід ретельно розрівняти поверхню конструкції, добившись за допомогою рівня ідеально горизонтальній площині. На цій стадії необхідно залишити споруду в спокої на 5-7 днів для застигання, укривши шаром гідроізоляційного матеріалу. Час від часу заготовку слід поливати. Через тиждень деревяні щити акуратно знімають. Бічні поверхні фундаменту обробляють спеціальною бітумною гідроізоляційної мастикою або сумішшю садового вару з машинним маслом (солідолом). Решта між будовою і грунтом порожнечі заповнюють утрамбованим піском або розведеною глиною.

Специфіка зведення стовпчастого фундаменту

Зводячи невелику баню, багато хто бажає заощадити на матеріальних і трудовитратах. Рішенням завдання стане стовпчастий метод зведення основи. Матеріалом для опорних стовпів можуть служити:

• бетонні палі;
• камінь або цегла;
• деревяні палі;
• азбестоцементні або металеві труби.

Цегла для фундаменту краще придбати пропалений, дерево перед використанням слід просочити спеціальними професійними антисептиками, труби рекомендують обмотати гідроізоляційними плівками.

При розрахунку необхідної кількості стовпів необхідно враховувати периметр майбутньої лазні, а також загальну довжину внутрішніх перемичок. Опори встановлюють по кутах будівлі, в місцях примикання внутрішніх стін до зовнішніх.

Також необхідно встановити додаткові стовпи на відстані 1,5-2 м. Визначити глибину закапування паль можна за тим же принципом, що і глибину заливки стрічкового фундаменту, яка дорівнює глибині промерзання грунту, збільшеної на 25-30 см.

Викопавши або пробуривши яму для опор, засипаємо на її дно шар піску і дрібного гравію товщиною 15-20 см. Як і у випадку з стрічковим фундаментом, просочуємо шари водою і утрамбовують.

Потім слід встановити стовпи, уважно стежачи за їх перпендикулярністю за допомогою спеціального інструменту.

Між стінками ями і стовпцями заливається невелика кількість рідкого розчину. Використовувані азбестові труби необхідно трохи підняти і потім втиснути назад, дати бетону час схопитися. Всередину труби можна вставити кілька арматурних прутів для посилення міцності конструкції, а потім її необхідно заповнити сумішшю бетону.

Довівши заливку до рівневої позначки, необхідно залишити її на 4-5 доби для застигання. Проміжки між опорами і стінками ями заповнюють глиною або піском, ретельно утрамбовують. Слід подбати про належну глиняного, піщаної або гравійної отмостке, яка убезпечить баню від попадання вологи під зруб.

Не варто забувати про необхідність душників в цоколі будівлі, оскільки сама специфіка споруди передбачає підвищену вологість усередині приміщення.

Виробляючи заливку стрічкового фундаменту або цоколя при столбчатом варіанті, використовуйте для цієї мети відрізки труб, поміщені всередину конструкції і зєднують внутрішнє і зовнішнє простір. Таке рішення досить зручно при нерегулярному використанні лазні, так як при непотрібності вентиляції отвір можна закрити кришкою.

Продуманий і грамотно виконаний фундамент для лазні забезпечить будовою стійкість і міцність на довгі роки. Використання якісних матеріалів, ревність і увагу при зведенні опорної конструкції стануть першим кроком на шляху до власної добротної лазні.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!