Які обставини можуть змінити очікуване спадок?

Юридична неграмотність і упущення можливостей

Невисока юридична грамотність населення дуже часто призводить до породження безпідставних міфів або до упущення важливих майнових моментів. Так, наприклад, існує і кочує з вуст в уста міф про те, що якщо пропишеш в своїй приватизованій квартирі когось, то будеш ділити цю квартиру з ним. Що стосується можливих упущень, то найчастіше вони бувають в питаннях спадщини.

Мало хто розбираються в питаннях спадкування за законом і за заповітом. Ще менше розуміють, що, наприклад, при вступі в спадщину на квартиру і розподілі її частин між спадкоємцями враховується такий фактор, як обовязкова частка у спадщині на квартиру.

Випадок з практики

Щоб більш точно представляти, про що піде мова, розглянемо типовий випадок. Це реальна історія, з якою стикалися юристи на практиці. Чоловік і дружина, обидва пенсійного віку, які не проживали разом з-за сімейних негараздів, не поспішали розривати свій шлюб документально. Відбувалося це з причин, які нас в розглянутому питанні не цікавлять зовсім. Відносини між подружжям були дуже поганими, в результаті чого чоловік, який мав у своїй власності якусь нерухомість (квартира і інше житло), відписав її за заповітом своєму племіннику, не взявши до уваги дружину.

Після смерті чоловіка племінник, враховуючи, що йому відписана вся нерухомість померлого дядька, подав заяву нотаріусу на вступ в спадок. Дружина також написала таку заяву. В результаті суперечок, сварок та інших супутніх в таких випадках неприємностей (племінник вже давно в думках розпорядився всім майном, яке йому було заповідано) довелося звертатися до суду. Суд виніс рішення, за яким вдові померлого дядька була присуджена половина його майна. Таким чином, племіннику довелося ділити дядькове майно і житло з нерідний тіткою.

Дружина померлого, яка могла нічого не отримати від майна чоловіка, отримала його половину. Необхідно відзначити, що це майно не потрапляло під категорію спільно нажитого, а знаходилося у власності у покійного чоловіка нашої героїні на правах спадщини. Якщо подружжя мають спільно нажитим майном, то один з них має право залишати письмові розпорядження щодо його частини в цьому майні.

Що стверджує Закон?

Насправді, законодавець, вводячи деякі обмеження на можливість заповідати своє приватизоване майно, вважав за необхідне створити правовий механізм для захисту інтересів найбільш уразливих категорій громадян, до яких відносяться неповнолітні, непрацездатні, інваліди та утриманці.

Саме тому в справах про прийняття спадщини можуть траплятися непередбачені і не зовсім приємні наслідки. Хоча, як ми могли переконатися з наочний приклад вище, то, що для одного (племінника) мало не найприємніші наслідки, для іншого (дружини спадкодавця) мало зворотний ефект.

Звернемося до чинного законодавства Російської Федерації. Для початку необхідно усвідомити, що застосовувати положення законодавства можливо тільки тоді, коли мова йде про спадщину, на яке складено письмове розпорядження. Якщо його немає, то в цьому випадку спадкоємці вступають у володіння майном спадкодавця за законом. Ні про яку обовязкову частку в таких випадках не йдеться.

Це перший момент, який проговоримо ще раз.

Положення про виділення обовязкової частки у спадщині застосовується в тих випадках, коли на це спадок складено заповіт.

Немає його - немає можливості виділити цю частину.

Який перелік осіб, які мають право на обовязкову частку у спадщині? З положень Цивільного кодексу Російської Федерації (далі ГК РФ), а саме статті 1149, випливає, що право на таку частину мають такі особи:

1. Неповнолітні діти - тим, кому не виповнилося 18 років.
2. Діти, батьки спадкодавця і чоловік / дружина за умови, що вони є непрацездатними. При цьому необхідно розуміти, що до таких непрацездатних належать ті із спадкоємців, які або визнані в установленому законом порядку інвалідами 1, 2, 3 груп, або досягли пенсійного віку. Для останньої категорії встановлено, що такий вік для чоловіків вважається 60 років, для жінок - 55 років. Саме після досягнення цього віку встановлюється трудова пенсія по старості. Особи, які мають, наприклад, військові пенсії або пенсії держслужбовців, як правило, можуть бути значно молодше зазначених вікових груп і тому не підпадають під категорію непрацездатних.
3. Непрацездатні утриманці заповідача. До таких відносяться ті громадяни, які хоча і відносяться до спадкоємців за законом, але в той же час не перебувають у колі тих родичів, які закликаються до спадкування. При цьому необхідна умова, щоб на момент відкриття спадщини ці громадяни були непрацездатними на протязі не менше одного року перед смертю спадкодавця і перебували на його утриманні. Проживання разом з ним не входить в необхідна умова для цих осіб.

В останню категорію осіб входять і ті громадяни, які не є спадкоємцями за законом, але є непрацездатними, перебували на утриманні заповідача не менше року до його смерті і проживали спільно з ним. Законодавець виділив положення про обовязкову частку у спадщині для непрацездатних утриманців окремо, внісши у Цивільному кодексі України окрему статтю під номером 1148.

Спадкування обовязкової частки

Що стосується питання про спадкування такої частини майна, то необхідно розуміти, що його прийняття не є обовязком спадкоємця. Це його право - прийняти спадщину або відмовитися від нього. На такого спадкоємця поширюється загальне правило спадкоємства, і ніхто примусово змусити його вступити в приватне володіння майном померлого не може.

Причини відмови від спадщини можуть бути вельми вагомі. Адже спадкоємець, крім успадкування прав від спадкодавця, приймає на себе і його обовязки.

Невиплачений кредит, величезний борг за комунальні послуги та інші несподівані для спадкоємця сюрпризи можуть за своїми розмірами перевершувати вигоди від прийнятого спадщини.

Крім того, спадкоємець, якщо у нього є можливість вступити в спадок по одному або іншій підставі, наприклад, успадковувати обовязкову частку або вступити в спадщину за законом, наділений правами вибору. Тобто він може відмовитися від спадкування такої частини майна і прийняти спадщину за законом.

Якщо спадкоємець вирішив не користуватися своїм правом і не виділяти з майна заповідача таку частину спадщини, то такий спадкоємець не позбавляється прав вступити в спадщину за законом. Це, звичайно, за умови, що таке право у нього є. При цьому мається на увазі, що, крім заповіданого, який помер залишив після себе і інше майно, яке можна стати спадкоємцями за законом.

Наприклад, заповідач залишив письмове розпорядження на випадок своєї смерті щодо гаража. А щодо квартири не розпорядився. Саме щодо квартири спадкоємці вступають в спадщину за законом. Що стосується гаража, то або виконується воля померлого в повному обсязі, або, якщо є підстави і вимоги відповідного спадкоємця, з цієї частини майна виділяється обовязкова частка.

Який розмір такої спадщини? Скільки з заповіданого майна виділяється для забезпечення прав зазначених категорій громадян? Перш ніж відповісти на це питання, необхідно відповісти на питання про дату складання самого заповіту. Велике значення має, складено заповіт до 1 березня 2002 року або після. Якщо заповіт складено до цієї дати, то вступають в дію норми Цивільного кодексу Української РСР, якими розмір обовязкової частки становить 2/3 частки, на яку спадкоємець мав би право за законом.

Якщо заповіт складено з 1 березня 2002 року і пізніше, то діють норми ЦК РФ, якими розмір обовязкової частки визначено як 1/2 від спадщини, яке б спадкоємець міг прийняти за законом.

Який механізм розрахунку розміру обовязкової частки в спадщині? Для того щоб правильно визначити розмір цієї частки, необхідно визначити всіх спадкоємців першої черги за законом, в тому числі і тих, хто успадковує за правом представлення, наприклад, онуків і правнуків. Зясувавши це питання, визначаємо частку у спадщині, яка припадала б на кожного з них, якщо б вступ в спадок відбувалося за законом, а не за заповітом.

Необхідно памятати, що мова йде саме про те спадщині, на яке померлий залишив письмове розпорядження на випадок своєї смерті. Визначивши частку кожного з них, множимо її на 1/2 або на 2/3, в залежності від ситуації, коли було складено заповіт. У переважній більшості випадків заповіту складено набагато пізніше березня 2002 роки або банку неодноразово після цього листувалися. Тому, як правило, при визначенні шуканої частки доведеться зіткнутися з коефіцієнтом 1/2.

Вище було наведено приклад з успадкуванням гаража і квартири. Але необхідно знати і порядок задоволення прав на обовязкову частку. Якщо у заповідача залишилася частина майна, на яку він не залишив письмового розпорядження, то ця частина буде задовольнятися як раз з незаповіданою частини майна. При цьому такий порядок може зменшити права інших спадкоємців за законом. Однак законодавець допускає такий порядок.

При розрахунку обовязкової частки враховується все те майно, яке б спадкоємець, який має на це право, міг би прийняти в спадщину за законом на будь-якій підставі. Якщо розмір майна, на яке немає заповіту, за своїми розмірами менше, ніж розмір обовязкової частки, то її відсутню частину заповнюють з майна, на яке є заповіт.

Розраховуємо обовязкову частку на прикладах

Для того щоб краще розуміти, як йде справа з обовязковою часткою у спадщині, розглянемо ряд випадків і розрахуємо для кожного з них таку його частину.

Розглянемо перший нескладний випадок. Померла мати, яка залишила після себе заповіт, відписав усе своє майно співмешканцю. У заповідача залишився син 58 років і дочка 56 років. Батько цих дітей помер давно, і майно повністю належало матері. У цій ситуації син не може претендувати на спадщину. Дочка, враховуючи, що її вік 56 років, є непрацездатною. Якщо не було б заповіту, вона могла отримати половину майна своєї матері. Виходячи з того, що заповіт складено після 1 березня 2002 року, обовязкова частина для дочки становитиме половини майна матері, яка становить всього майна, яке мати заповіла своєму співмешканцю.

Інший випадок складніший. Чоловік у віці 70 років, його дружина у віці 68 років і їх син у віці 50 років приватизували квартиру з розрахунку 1/3 цієї квартири на кожного з них. Чоловік вмирає і залишає після себе заповіт на сина. У матері є право на обовязкову частку від спадщини її чоловіка. Якби квартира приймалася в спадщину за законом, то їй покладалася б половина квартири у чоловіка. Вони з сином успадковували б до своїх 1/3 частини квартири ще по її 1/6. Якщо вдатися до виділення обовязкової частки, дружині померлого належить до її третини квартири половина від 1/6 зазначеної частини, тобто 1/12. Разом, після смерті чоловіка у неї залишається 1/3 + 1/12 = 5/12 квартири. У сина залишиться 7/12 квартири.

Якщо виникають питання з поділом майна в порядку спадкування, то таке питання, як виділення обовязкової частки в спадщині на квартиру має істотне значення, і часто серйозно вплине на те, на що претендують спадкоємці цього майна. Тому, якщо виникають спірні питання, слід отримати кваліфіковану консультацію у практикуючих юристів.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!