Розподіл майна між спадкоємцями: способи і порядок
Механізм розподілу власності померлого
Розділ майна, яке залишилося після смерті близької людини, між його родичами - складна процедура, яка може негативно позначитися на особистих відносинах. У цьому випадку на допомогу прийде чинне законодавство: в ньому чітко прописано, яким чином і в яких випадках слід ділити майно між родичами.
Щоб зрозуміти, хто з них повинен отримати майно померлого громадянина і який обсяг активів йому належить, корисно ознайомитися з чинним законодавством.
Родичі повинні перевірити наявність дійсного заповіту, складеного покійним.
Спадкування за заповітом
Справа в тому, що Цивільним кодексом Російської Федерації передбачено пріоритетний порядок розподілу власності за заповітом в разі його наявності. Інакше кажучи, якщо при житті громадянин залишив розпорядження про те, як слід розділити його активи між родичами, доведеться його виконати.
Виняток становить лише виділення так званих обовязкових часткою: кожен з непрацездатних або неповнолітніх дітей, батьків, утриманців померлого повинен отримати не менше половини того обсягу майна, яке належало б йому при спадкуванні за законом. Таку ж частку повинен буде отримати непрацездатний чоловік або дружина померлого.
Розглянемо цю ситуацію на прикладі. Припустимо, у померлого громадянина є дорослі син і дочка, а також непрацездатна дружина-пенсіонерка, тобто одержувачка обовязкової частки.
Його спадщина становить будинок і земля, на якій він стоїть. Якщо в заповіті він вказав, що бажає залишити будинок і землю синові й дочці, не залишивши додаткових розпоряджень, то цей обєкт нерухомого майна слід розділити між сином, дочкою та дружиною. Дружина при спадкуванні за законом отримала б 1/3 будинку, оскільки є однією з 3-х спадкоємців першої черги. Однак оскільки вона не вказана в заповіті, їй дістанеться тільки половина цієї частки - 1/6 будинку. Решта 5/6 будуть поділені порівну між сином і дочкою покійного.
Способи розподілу майна при спадкуванні за заповітом
При цьому способи, які може використовувати громадянин при розподілі свого майна між близькими, можуть бути самими різними. Досить простий спосіб - перерахування одержувачів спадщини. Наприклад, якщо спадщина громадянина - це належав йому будинок і земля під ним, а в заповіті він вказав, що бажає залишити його синові й дочці, не залишивши додаткових розпоряджень, то цей обєкт нерухомого майна повинен бути розділений між ними порівну.
Інший спосіб, який також може бути використаний, - вказівка часткою, відповідно до яких майно повинно бути розподілено між одержувачами. Якщо в наведеному вище прикладі вказано, що дочка повинна отримати 2/3, а син - 1/3 будинку, то саме таким чином він ділиться між ними. Натуральне вираз цих часток має бути визначено ними самостійно відповідно до досягнутої домовленості: наприклад, 2 кімнати в будинку відійдуть синові, а решта 4 - дочки. Якщо спадкоємцями досягнуто домовленості про продаж будинку, такі частки можуть бути визначені в грошовому вираженні.
Однак якщо одержувачам не вдається досягти такої домовленості на підставі взаємної угоди, допомогти вирішити їх проблему може суд. Спадкоємцям слід звернутися в судові інстанції з позовом про виділення часток в одержуваному майні в натурі. За результатами судового розгляду буде визначено склад частки кожного з одержувачів в натуральному вираженні. При цьому склад виділених часток залишається на розсуд суду і може відрізнятися від тих домовленостей, які раніше були досягнуті між одержувачами.
Нарешті, третій можливий спосіб розподілу майна, яке належало покійному, конкретну вказівку складу спадщини і його одержувачів. Заповідач вказує в самому тексті свого розпорядження, що 2 з 6 кімнат будинку повинні дістатися синові, а решта 4 - дочки. У цьому випадку зазначений порядок розподілу майна не підлягає зміні в процесі переговорів.
Такі основні можливі способи, якими заповідач може розподілити належні йому активи при складанні письмового розпорядження про розподіл свого майна. Важливо, щоб таке розпорядження було завірено нотаріусом: згідно з чинним законодавством, це є обовязковою умовою дійсності заповіту. Другим обовязковою умовою є повна дієздатність спадкодавця на момент складання заповіту.
Якщо згодом будь-якими зацікавленими особами, наприклад, з числа претендентів на майно покійного, буде доведено, що хоча б одна з цих умов у момент складання заповіту не було дотримано, воно може бути оскаржене в судовому порядку. Якщо суд винесе рішення про недійсність заповіту, його дія буде анульовано, а якщо відповідно до нього вже були здійснені будь-які юридичні процедури, наприклад реєстрація права власності, вони також підлягають перегляду.
Таким чином, після смерті громадянина можлива ситуація, коли складене їм заповіту визнано недійсним. Аналогічним чином події будуть розвиватися в разі, якщо при житті він не залишив письмових розпоряджень щодо належного йому майна. У такій ситуації воно буде розподілено відповідно до порядку, зафіксованого в законі.
Спадкування за законом
Відповідно до статтею +1141 Цивільного кодексу Російської Федерації, родичі покійного призиваються до вступу в спадщину в залежності від того, до якої черги вони належать. Ця приналежність визначається на підставі характеру відносин, які повязували покійного і його родича: вони могли бути засновані на родинних стосунках, властивості або утриманні.
На цій підставі закон виділяє 8 черг спадкування: до складу першої з них входять діти, батьки і чоловік або дружина померлого. Другу чергу складають його дідуся, бабусі, брати і сестри, причому до складу останньої категорії включаються як рідні (повнорідні) брати і сестри, так і зведені (неповнорідні, тобто мають з громадянином тільки спільного батька або матір).
Кожна з черг в процесі успадкування має пріоритет по відношенню до наступної. Так, якщо у громадянина, який залишив після своєї смерті будинок і землю, є спадкоємці першої черги - дочка і син, при цьому його батьки померли, а з дружиною він розлучився, то саме діти отримають всі його спадщину. При цьому спадкоємці другої черги - брат і сестра померлого - не мають права прийняття спадщини, оскільки є претенденти першої черги.
Між претендентами, які належать до однієї черги, майно повинно бути розділене в рівних частках. При цьому кожен з них має право відмовитися від своєї частки у спадщині. Така відмова може бути здійснений на користь іншого спадкоємця або без вказівки одержувача. Наприклад, у померлого є 3 спадкоємця першої черги (дружина, син і дочка), які повинні отримати його майно - будинок.
Відповідно до закону, його слід поділити між одержувачами порівну. Дочка відмовляється від своєї частки на користь матері: в цьому випадку синові належить його 1/3 в будинку, матері - її 1/3 плюс 1/3 дочки: таким чином, мати стане власницею 2/3 будинку. Якщо ж дочка відмовиться від будинку, не вказавши одержувача її частки, вона буде розподілена між іншими спадкоємцями порівну: мати і син отримають по 1/3 будинку.
Склад кожної з часткою під час розподілу власності згідно із законом, як і в ситуації з наявністю заповіту, в якому не вказано конкретний механізм розподілу майна, повинен визначатися в процесі переговорів між її отримувачами. Якщо відповідної домовленості сторонам досягти не вдається, вони можуть звернутися до суду із заявою про виділення часток кожного з них у натурі відповідно до умов успадкування. Із заявою про визначення складу своєї власності може звернутися і один із спадкоємців.
