Державний реєстр саморегулівних організацій аудиторів і порядок його ведення

Професійні некомерційні партнерства

Саморегульована організація (СРО) - відносно нове поняття в російській економічній дійсності, однак лише за кілька років воно міцно увійшло в професійне свідомість представників багатьох галузей діяльності. Однією з причин такого швидкого входження подібних структур в російську економіку став той широкий спектр можливостей і переваг, які саморегульована організація надає практично всім субєктам, які вступають у взаємодію з нею. Зокрема, мова йде про членів зазначеної структури, її комерційних партнерів і навіть державі.

З юридичної точки зору саморегульована організація є некомерційне обєднання фізичних або юридичних осіб, які, як правило, обєднані загальним родом професійної діяльності. Відомості про таких організаціях підлягають внесенню до державного реєстру саморегулівних організацій аудиторів, будівельників або інших фахівців.

Основні принципи створення і роботи подібних партнерств зафіксовані в Законі № 315-ФЗ від 1 грудня 2007 року «Про саморегульовані організації». Зазначений нормативно-правовий акт визначає, що основною метою створення такої структури звичайно є встановлення свого роду стандартів діяльності в тій чи іншій області, дія яких поширюється на всіх її членів. На той випадок, якщо така організація з часом стає досить великою і впливовою, встановлена нею професійна планка стає свого роду нормою для її галузі діяльності, і відповідати їй прагнуть вже всі учасники ринку незалежно від членства в даній структурі.

Основні умови створення саморегулівної організації

Незважаючи на те, що саме поняття саморегулівної організації передбачає досить велику ступінь свободи у визначенні сфери своїх повноважень і інтересів, чинне законодавство встановлює цілком певні норми щодо деяких аспектів її діяльності, які являють собою обовязкові умови легітимності самого її існування. Так, наприклад, стаття 3 Федерального закону № 315-ФЗ від 1 грудня 2007 г. «Про саморегульовані організації» встановлює, що такий статус може бути привласнений партнерству, до складу якого входить не менше 25 юридичних осіб, що працюють в рамках однієї галузі, або не менше 100 фізичних осіб, які мають підтверджений статус фахівця в певній професійній області.

Крім того, для отримання формального статусу таке партнерство повинно розробити і довести до відома своїх членів перелік правил і стандартів здійснення комерційної діяльності, які будуть для них обовязковою умовою членства в структурі. Нарешті, членство в подібному партнерстві має на увазі і певний рівень матеріальної відповідальності за належне здійснення своїх професійних обовязків. Як правило, така матеріальна відповідальність передбачає створення власного компенсаційного фонду партнерства, з якого в разі допущення професійних порушень її членами споживачі товарів або послуг, пропонованих цією організацією, зможуть отримати адекватну компенсацію. Ще одним варіантом оформлення матеріальної відповідальності перед споживачами є страхування професійної відповідальності членів некомерційного партнерства.

При цьому відповідність перерахованих параметрах не залишається на відкуп самим представникам партнерств, а перебуває під суворим контролем держави.

У звязку з цим пункт 6 статті 3 Федерального закону № 315-ФЗ від 1 грудня 2007 г. «Про саморегульовані організації» встановлює, що додатковою умовою легітимності існування будь-якої некомерційної професійної організації є внесення відомостей про неї в спеціалізований реєстр, який містить інформацію про всі партнерства, здійснюють діяльність у цій сфері.

Саморегульовані партнерства аудиторів і Єдиного державного реєстру саморегулівних організацій фахівців в області аудиту

В даний час в Російській Федерації діє значна кількість саморегулівних організацій в різних професійних сферах - наприклад, до їх числа відносяться СРО, створені будівельниками, арбітражними керуючими, медіаторами й іншими фахівцями. У свою чергу, для кожної професійної галузі відповідним контролюючим відомством створюється спеціалізований реєстр для внесення відомостей про них.

Одним з типів таких структур є партнерства аудиторів, відомості про яких, в свою чергу, підлягають внесенню до державного реєстру.

Контролюючим органом у такій ситуації є Міністерство фінансів Російської Федерації, яке веде Єдиний державний реєстр саморегулівних організацій фахівців, чиєю професійної областю є аудит, і відстежує актуальність міститься в ньому інформації. З метою уніфікації процедури внесення відомостей в зазначений документ відомством був розроблений нормативно-правовий акт, що містить перелік вимог і умов, яким повинен відповідати держреєстр саморегулівних організацій аудиторів. Йдеться про Наказ Міністерства фінансів Російської Федерації № 41н від 30 квітня 2009 року "Про затвердження Положення про порядок ведення державного реєстру саморегулівних організацій аудиторів». У ньому, зокрема, фіксується, яку саме інформацію про організацію повинно надати партнерство, що претендує на включення даних про нього до державного реєстру саморегулівних організацій аудиторів, яким чином воно повинно це зробити, і як йому інформувати контролюючий орган у разі зміни відомостей про організацію.

Відомості, що вносяться до реєстру організацій аудиторів

Крім цього, зазначений нормативно-правовий акт містить ряд вказівок, які регулюють власне порядок, згідно з яким відповідальними особами повинен формуватися державний реєстр саморегулівних організацій аудиторів. При цьому такі вимоги фактично містяться не в наказі № 41н, а в Положенні про порядок ведення державного реєстру саморегулівних організацій аудиторів. Так, пункт 3 даного положення встановлює, що Міністерство фінансів Російської Федерації має вести державний реєстр саморегулівних організацій аудиторів в електронному та паперовому вигляді, а пункт 4 того ж нормативно-правового акта вимагає, щоб кожен запис, присвячена конкретному партнерству аудиторів, містила такі відомості:

• дані про самому партнерство аудиторів, включаючи адресу його місця знаходження, найменування, характеристики внутрішньоорганізаційні контролюючих органів, а також інформацію про розмір членських внесків, які зобовязані сплачувати всі члени партнерства, що входять до нього;
• дані про стан некомерційного партнерства в інформаційному реєстрі організацій аудиторів, включаючи відомості про дату внесення до реєстру, номер, під яким організація внесена в нього, дані про регулюючому органі, який прийняв відповідне рішення, і деякі інші відомості.

Порядок доступу до інформації, що міститься в реєстрі

Пункт 14 Положення, відповідно до якого ведеться державний реєстр саморегулівних організацій аудиторів, обумовлює, що інформація, яку він містить, є загальнодоступною. При цьому чинний порядок ведення цієї інформаційної бази передбачає наявність декількох способів отримання такої інформації зацікавленими особами. Так, один з них, прямо передбачений в пункті 16 того ж нормативно-правового акта, є отримання доступу до таких відомостей через інтернет.

Користувач, який вибрав такий спосіб отримання потрібних відомостей, може бути абсолютно спокійний щодо їх актуальності і достовірності: порядок ведення реєстру передбачає, що всі зміни, що вносяться в цю інформаційну базу, повинні знаходити своє відображення в електронній версії ресурсу на офіційному сайті організації в термін, що не перевищує 3 днів з моменту їх фіксації в реєстрі.

Для тих же, кому з тих чи інших причин важливо мати на руках паперовий документ, що містить завірені відомості з такої інформаційної бази, існує особливий порядок подачі звернень за отриманням таких відомостей. Зазначений порядок зафіксований в Наказі Міністерства фінансів Російської Федерації № 30н від 24 лютого 2012 року "Про затвердження Адміністративного регламенту надання Міністерством фінансів Російської Федерації адміністративної послуги з надання відомостей з державного реєстру саморегулівних організацій аудиторів».

Зокрема, вказаний запит повинен складатися відповідно до встановленої відомством формою, що містить всі основні відомості про звертався із заявою особі, а також дані про улюбленому способі надання необхідної інформації.

При цьому подати відповідну заяву можна одним з передбачених варіантів, вибравши той з них, який є найбільш зручним для заявника. Так, наприклад, він може подати заяву електронною поштою, направити його листом з використанням послуг поштового звязку або відіслати через Єдиний портал державних послуг. Крім того, особа, яка потребує отримання такої інформації, може особисто звернутися до відповідного структурного підрозділу Міністерства фінансів Російської Федерації із заявою.

Плануючи таке звернення, заявнику слід мати на увазі, що Постанова Уряду Російської Федерації № 724 від 29 вересня 2008 року "Про затвердження порядку ведення державного реєстру саморегулівних організацій» встановило платний характер надання відповідних відомостей. Так, пункт 2 зазначеного нормативно-правового акту визначає, що фізична особа, яка звернулася з такою заявою, має сплатити за надання даних 100 рублів, а юридична - 300 рублів.

Після внесення необхідної плати і передачі заяви про надання інформації відомство зобовязане надати потрібні дані протягом 5 робочих днів з того моменту, як їм був зареєстрований відповідний запит.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!