Реєстр майна, що знаходиться в заставі
Ситуації, що вимагають надання заставного майна
Надання застави - досить поширена практика в сучасній російській ситуації, коли механізм кредитування отримав широку популярність у всіх сферах економіки. Отримання кредитних коштів в даний час можливо в різних спеціалізованих фінансових установах, включаючи кредитні споживчі кооперативи та інші організації. Однак найбільш часто такі послуги надають банківські установи, для яких надання кредитних коштів є одним з найприбутковіших видів діяльності.
При цьому, в залежності від фінансової політики конкретного банку, його діяльність в цій області може бути орієнтована як на фізичних осіб, які отримують кредити на побутову техніку, автомобілі, квартири та інші предмети і цінності, так і на юридичних осіб, яким кредитні кошти можуть знадобитися для здійснення своєї поточної діяльності. Так, наприклад, російські компанії досить часто вдаються до отримання позик на поповнення оборотних коштів, придбання техніки, машин і обладнання, необхідних в будівельних і виробничих галузях, виплату заробітної плати та інші потреби.
Якщо банківська установа досить давно співпрацює з конкретним клієнтом, який має хорошу кредитну історію і не викликає сумнівів у своїй платоспроможності, умови надання позикових коштів для нього можуть бути досить мякими. А ось в іншому випадку, коли конкретна угода з цією особою є першою для кредитної установи, раніше це фізична або юридична особа не отримувала кредитів, а сума, яка йому потрібна, досить значна, банк може зажадати додаткових гарантій того, що ця особа виявиться здатним виконати взяті на себе фінансові зобовязання. Одним із способів забезпечення такої гарантії є залучення поручителів по позиці, однак внаслідок різних причин використання такого способу для цілей забезпечення виконання зобовязань може бути скрутним. Досить зручним виходом з цієї ситуації є надання будь-якого майна в якості застави. Банк вносить цей предмет, річ або цінність в свій власний реєстр заставного майна.
Надання такого майна в якості забезпечення одержувачем позикових коштів, узятих на себе зобовязань здійснюється відповідно до Закону Російської Федерації № 2872-1 від 29 травня 1992 року "Про заставу". У ньому, зокрема, прописано, що основні умови оформлення застави підлягають фіксації в договорі, що укладається між сторонами. Залежно від умов цього договору, його практична реалізація може відрізнятися: наприклад, передане в заставу майно може залишитися в користуванні у одержувача кредитних коштів або бути фізично переданим банку.
Сам заставу, відповідно до статті 1 зазначеного нормативно-правового акту, є предмет, річ або цінність, права на яку переходять до організації, що надала кредит, у разі невиконання платником своїх зобовязань. При цьому, наприклад, якщо платником є організація, а невиконання нею умов договору повязане з банкрутством компанії, майно, що перебуває в заставі, не враховуватиметься в процесі розподілу активів підприємства між кредиторами. У такій ситуації банк, з яким права на цю річ було передано в якості забезпечення договору, набуває пріоритетну можливість отримання цієї речі поза загальною чергою.
При цьому, в залежності від масштабів діяльності фінансової установи, обсяг і вартість майна, наданого йому в якості забезпечення виконання зобовязань за виданими кредитами, можуть бути досить значними.
Для забезпечення належного обліку власності, що знаходиться в заставі, банки, як правило, здійснюють ведення власних реєстрів, в яких фіксують всі предмети, речі або цінності, що мають цей статус.
У таких реєстрах банків звичайно присутня повна інформація про характер предмета, наданого в якості забезпечення, і підстави його надання та інших істотних умов договору між позичальником і банком.
Реєстрів відомостей про майно РФ
Досить часто в якості гарантії повернення своїх коштів при оформленні іпотечного кредиту банки використовують обєкти нерухомості. При цьому, в залежності від конкретних умов договору, заставою за цією угодою може бути як та квартира, яка купується в іпотеку за участю банку, так і будь-яка інша нерухомість, надана в якості забезпечення. Інформація про такі обєкти вноситься до реєстру, що формується банком. Однак, крім цього, ці відомості потрапляють до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та угод з ним, який фіксує всі дії, вжиті у відношенні обєктів нерухомості. У цьому реєстрі в разі укладення іпотечного договору буде фігурувати не тільки факт продажу даного обєкта житлової або комерційної нерухомості, а й наявність обтяжень, накладених на нього. Зокрема, якщо цей обєкт є предметом застави, така інформація буде внесена до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та угод з ним.
Закон Російської Федерації № 2872-1 від 29 травня 1992 року "Про заставу" передбачає ведення реєстрів окремих видів іншого майна, переданого в якості застави. Наприклад, стаття 40 цього нормативно-правового акта передбачає ведення реєстру закладених транспортних засобів, включаючи трактори, будівельну техніку, самохідні машини і інші подібні механізми, техніку і спеціальні засоби, призначені для дослідження космічного простору і обєктів, техніку та інші предмети, що знаходяться на Місяці , інших планетах і в космічному просторі. Зрозуміло, що такі умови мають досить мало спільного з повсякденною діяльністю банків, що надають кредитні кошти.
Реєстрація наявних обтяжень щодо рухомого майна
Однак в якості гарантії забезпечення своїх зобовязань позичальник, за угодою з банківською установою, вправі надати не тільки нерухомість, а й будь-яке інше майно, яке банки погодяться зарахувати в цих цілях. Наприклад, таким майном можуть виступати автомобілі, цінні папери, коштовності та інші предмети, речі або цінності. При цьому в разі, якщо в результаті укладення договору позики між банком і його одержувачем такий предмет, річ або цінність виявилися закладеними, цей факт буде враховано тільки у внутрішньому реєстрі конкретного банку.
При цьому пункт 10 статті 28.2 Закону Російської Федерації № 2872-1 від 29 травня 1992 року "Про заставу" вказує, що в разі здійснення публічних торгів з метою реалізації закладеного майна відомості про перехід прав на нього та інших істотних умов, в тому числі про формування обтяження, повинні бути відображені в єдиному реєстрі, який враховує чинні права на обєкти рухомого майна.
Законодавче регулювання обліку наявності обтяжень на рухоме майно
При цьому фактично зараз в Російській Федерації відсутня подібний єдиний реєстр майна, що знаходиться в заставі. Однак потреба банківських установ, самих громадян та інших зацікавлених сторін в такій інформаційній базі досить велика. Наприклад, в даний момент громадянин, який отримує автомобіль, не має достатньо надійного способу, прописаного в законодавстві, щоб упевнитися, що він не перебуває в заставі у банку.
Законодавцем робилися деякі спроби вирішення цієї ситуації за допомогою прийняття необхідних нормативно-правових актів, що описують процедуру формування та ведення подібного реєстру і упорядковують компетенції окремих державних органів і організацій, які повинні бути залучені в процес ведення такого реєстру. Зокрема, така спроба була зроблена в процесі розробки Федерального закону № 166-ФЗ вiд 02 жовтня 2012 "Про внесення змін до Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат і окремі законодавчі акти Російської Федерації".
Початкова редакція цього закону передбачала формування єдиної системи нотаріату, яка поряд з іншими реєстрами, такими як реєстр нотаріально завірених заповітів, нотаріально завірених довіреностей, нотаріально завірених шлюбних договорів та спадкових справ, що знаходяться в стадії розгляду, мала на увазі формування і ведення реєстру повідомлень щодо майна, що знаходиться в заставі. Передбачалося, що саме нотаріуси повинні були виступати в якості основних джерел інформації про факти передачі майна, призначеного для забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань в заставу.
Ця версія нормативно-правового акта встановлювала конкретні вимоги до переліку відомостей про таке майно, які повинні були надаватися нотаріусом, яка здійснювала оформлення конкретного договору між фінансовим або іншою установою, котра надала в кредит грошові кошти, і одержувачем позики, яка надала майно в якості забезпечення даного боргового зобовязання . Закон передбачав спеціальну юридичну процедуру отримання виписок з реєстру закладеного рухомого майна та визначав інші істотні умови і вимоги до формування та ведення такого реєстру.
Поточна ситуація щодо формування єдиного реєстру заставного майна
Відповідно до початкових характеристикам документа, він повинен був вступити в чинності 10 січня 2014 року: саме з цієї дати в Російській Федерації повинна була початися робота по формуванню перерахованих інформаційних баз даних. Виняток становили лише окремі розділи цього нормативно-правового акта, які повинні були вступити в силу в більш пізній термін. Однак редакція того ж Федерального закону № 166-ФЗ вiд 02 жовтня 2012 "Про внесення змін до Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат і окремі законодавчі акти Російської Федерації" піддалася істотному скороченню в порівнянні з первісним варіантом. Зокрема, в ній збереглися тільки установки, які регулюють поведінку нотаріусів в частині поводження з інформацією, доступною в звязку із здійсненням ними своєї професійної діяльності.
Крім того, Федеральний закон № 379-ФЗ від 21 грудня 2013 "Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації" встановив, що термін вступу в дію оновленої версії Федерального закону № 166-ФЗ вiд 02 жовтня 2012 "Про внесення змін до Основ законодавства Російської Федерації про нотаріат і окремі законодавчі акти Російської Федерації "перенесений з 10 січня 2014 року на 1 липня 2014 року.
Таким чином, формування єдиного державного реєстру реєстрації обтяжень на рухоме заставне майно в Росії знову відкладено. Власні реєстри банків на сьогоднішній день залишаються практично єдиним джерелом інформації про наявність обтяжень щодо конкретної речі, предмета або цінності.