Заставне майно банків: умови і процедура продажу

Надання майна в якості застави з метою забезпечення зобовязань по кредиту

Кредитування міцно увійшло в економіку сучасної Росії, причому його поширеність сьогодні висока в самих різних сегментах. Так, фізичні особи часто вдаються до придбання в кредит побутової техніки та автомобілів, житлових приміщень і компютерів.

Юридичні особи залучають позикові кошти для придбання офісної техніки, комерційних площ, поповнення оборотних коштів, покупки машин і устаткування. Спектр ситуацій, в яких організація або приватна особа може потребувати в кредитних коштах, настільки широкий, що в останні роки в Російській Федерації вже стали зявлятися спеціалізовані банки, що надають окремі види позик.

Проте, і в популярних роздрібних банках, і в великих спеціалізованих фінансових установах отримання в кредит значної суми грошових коштів потребують проходження досить складну процедуру оформлення такого кредиту. Потенційному позичальникові обовязково потрібно представити документи, що підтверджують його платоспроможність. У їх число можуть увійти довідки про рівень доходів, отримані на основному і додатковому місцях роботи, документи, що підтверджують наявність інших доходів. Крім того, якщо рівень доходів позичальника буде визнаний недостатнім, при покупці особливо дорогого товару або в інших випадках, на розсуд банку може знадобитися надання застави.

Майно, яке може бути використане в якості застави

На даний момент процедура надання застави регулюється Законом Російської Федерації № 2872-1 від 29 травня 1992 року "Про заставу". Однак з 1 липня 2014 року його втрачає силу в звязку зі вступом в дію Федерального закону № 367-ФЗ від 21 грудня 2013 року "Про внесення змін до частини першої Цивільного кодексу Російської Федерації і визнання такими, що втратили чинність окремих законодавчих актів (положень законодавчих актів) Російської Федерації ". Цей документ містить деякі зміни щодо процедури надання та використання застави, однак в цілому сутність його розуміння зберігається.

Застава являє собою предмет, річ або цінність, яка повинна служити забезпеченням зобовязань позичальника по отриманому кредиту або займу.

У разі, якщо останній виявляється нездатним виконати своїх зобовязань відповідно до умов укладеного договору, права на майно, яке фігурує в цьому документі в якості застави, перейдуть на-віч або установі, яка видала позику. При цьому така особа матиме пріоритетне право на отримання такого майна в порівнянні з іншими кредиторами в разі, якщо претензії таких матимуть місце. При цьому порядок використання застави в процесі погашення боргового зобовязання платником регулюються умовами договору, укладеного між ним та позикодавцем.

В якості застави, відповідно до положень чинного законодавства, можуть бути використані будь-які предмети, речі або цінності, що мають значимість і можуть бути реалізовані на ринку. Так, одержувач кредиту може надати автомобіль, цінні папери, нерухоме майно або інші цінні предмети.

Наприклад, купуючи квартиру з залученням іпотечного кредиту, позичальник може надати забезпечення угоди з тим, щоб отримати більшу грошову суму в якості кредиту, яка, в свою чергу, дозволить йому придбати житло більшої площі. У такій ситуації він може оформити заставу на іншу належну йому квартиру, яка буде розглянута банком в якості додаткового забезпечення.

Відповідно до закону порядок використання, прописаний в угоді між сторонами, є пріоритетним по відношенню до законного алгоритму. Так, наприклад, сторони можуть домовитися, що до настання моменту витребування застави позикодавцем заставодавець може користуватися цим майном без обмежень. Можлива і зворотна ситуація, якщо відповідно до умов договору на період виконання боржником своїх зобовязань майно, надане їм у якості їх забезпечення, фізично передається кредитору і залишається у нього до моменту повного погашення боргу.

Процедура реалізації заставного майна банків: основні умови

Таким чином, речі, предмети або цінності, що надаються банку в якості забезпечення виконання своїх зобовязань позичальником, можуть аж до виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором лише формально фігурувати в угоді між сторонами, а потім, коли кредит буде погашений, залишитися у власності позичальника. Однак в разі, якщо ситуація буде складатися несприятливо, і одержувач кредиту не зможе своєчасно погашати його відповідно до умов угоди, банк буде змушений вдатися до додаткової страховці, якої він забезпечив себе при укладанні договору: їм буде здійснено реалізацію заставного майна.

Той же Закон Російської Федерації № 2872-1 від 29 травня 1992 року "Про заставу" встановлює основні положення про порядок звернення стягнення на заставне майно в разі, якщо позичальник не в змозі виконати взяті на себе фінансові зобовязання. Так, відповідно до статті 23 цього нормативно-правового акта позикодавець має право в повному обсязі задовольнити наявні у нього фінансові претензії до одержувача кредиту, включивши в підсумкову суму не тільки основну суму кредиту, але й відсотки, штрафи і пені, які підлягають сплаті боржником відповідно з умовами договору. Однак необхідно розуміти, що фактично банк не зацікавлений у фізичному отриманні квартири, будинку або автомобіля, який був наданий в заставу платником при оформленні документів. Оскільки банк є фінансовою установою, його в першу чергу цікавить отримання найліквідніших активів - грошових коштів.

Реалізація майна за угодою між банком і боржником

перетворити заставлене майно в гроші відповідно до чинного законодавства банк може кількома основними способами. Перший з них - позасудова реалізація, самий щадний спосіб для платника: він може бути використаний у разі наявності взаємної домовленості між ним та банком про реалізацію власності, оформленої в заставу. До позасудової реалізації застави можна вдатися в разі, якщо позичальник передбачає, що в найближчому майбутньому виявиться не в змозі виконувати взяті на себе фінансові зобовязання, але поки не буде допуску прострочення чергового платежу. Крім того, варіант позасудового реалізації застави може бути використаний і в разі, якщо платник вирішив з тих чи інших особистих причин свідомо і добровільно відмовитися від виконання зобовязань за кредитом, пожертвувавши при цьому майном, наданим в якості забезпечення з виконання.

У такій ситуації банківська установа і платник можуть спільно прийняти рішення про позасудової продажу власності на ринку з використанням наявних у них для цієї мети каналів. Найчастіше в такій ситуації інформація про продаж активу зявиться на офіційному сайті банку: таким чином, в першу чергу ці відомості будуть доступні його постійним клієнтам. Крім того, банк і платник за погодженням можуть використовувати інші способи пошуку покупців на ринку, наприклад, за допомогою особистих звязків платника. При цьому якщо останній протягом періоду пошуку покупця на майно продовжує справно здійснювати платежі відповідно до умов договору, банк буде більш зацікавлений не в якнайшвидшому продажі цієї власності, а в більш високій ціні її реалізації на ринку, яка дозволить позичальнику покрити всі витрати, повязані з отриманими кредитом. Цього буде бажати і позичальник, який не зацікавлений в тому, щоб після позасудової реалізації даного майна у нього залишилися будь-які непокриті боргові зобовязання перед банком.

Процедура накладення стягнення на заставне майно в судовому порядку

Якщо ж одержувачем кредиту вже допущені прострочення по обовязкових виплатах, банк має повне право звернутися до судових органів для накладення стягнення на заставне майно. Важливо при цьому мати на увазі, що саме звернення до суду за замовчуванням є необхідною умовою легітимності процедури накладення такого стягнення. Інакше кажучи, банк не має права самостійно реалізувати дану власність, не маючи на те судового припису: в іншому випадку така угода може бути оскаржена заставодавцем. Разом з тим, якщо можливість здійснення цієї угоди в позасудовому порядку передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, вона буде вважатися легітимною і при відсутності судового рішення.

Головна відмінність цих двох сценаріїв, що реалізуються при наявності і відсутності рішення суду, полягає в самій процедурі продажу арештованого майна, що виступає в якості забезпечення за договором надання позики або кредиту. Так, якщо вона реалізується в позасудовому порядку, пошук покупця, укладання та супроводження угоди на ринку, інші процедурні питання будуть покладені на представників фінансової установи. У разі ж, якщо така угода проводиться на підставі судового рішення, обовязок організувати торги щодо арештованого майна покладається на судових приставів.

Служба судових приставів, що отримала рішення суду про накладення стягнення на вилучене приставами майно, організовує публічні аукціони з продажу заставного майна, які, в свою чергу, регламентуються Федеральним законом № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження". Цей нормативно-правовий акт і інші закони Російської Федерації встановлюють, що такі торги повинні проводитися у формі аукціону по реалізації арештованого майна, причому кожен учасник повинен внести заставу. Його розмір не може перевищувати 5% від початкової встановленої ціни реалізованого майна.

Початкова ціна продажу при реалізації застави шляхом організації публічних торгів визначається в ході передував цій процедурі судового слухання. В ході нього позивач, в ролі якого виступає банківська установа, звичайно надає документ про оцінку вартості активів на ринку, підготовлений незалежною компанією-оцінювачем. Суд, розглянувши надані свідоцтва, приймає рішення про ступінь справедливості даної оцінки і, в разі визнання її адекватної, виносить рішення про визначення початкової вартості власності в процесі реалізації на публічних торгах.

У разі, якщо в ході першого етапу торгів здійснити реалізацію майна судовим пристава не вдалося, буде призначений другий етап торгів. При цьому для того, щоб забезпечити більшу привабливість продаваного обєкта для потенційних покупців, ціна продажу в ході другого етапу аукціону заставного майна буде знижена на 15%.

Перехід права на майно, що реалізується

У разі, якщо в ході торгів зявляється фізична або юридична особа, яка цікавить покупка вилученого обєкта, організатор торгів у терміни до пяти робочих днів з моменту отримання його заявки повинен укласти з ним договір купівлі-продажу. У ті ж терміни така особа зобовязана внести суму, яка була визначена в якості підсумкової вартості по даній покупці в ході публічних торгів.

Разом з тим, потрібно памятати, що вимоги фінансової установи, за позовом якого було накладено стягнення на предмет застави, підлягають задоволенню лише в обсязі фінансових претензій, зумовлених укладеним між ним і одержувачем кредиту договором. У разі, якщо грошова сума, отримана в результаті організації публічних торгів, перевищує обсяг фінансових вимог, що висуваються кредитором, сума, що залишилася повинна бути передана заставодавцю. Наприклад, якщо борг позичальника за іпотечним кредитом з урахуванням всіх відсотків і штрафів становив 2,5 мільйона рублів, а квартира, що була запорукою відповідно до умов кредитного договору, була реалізована за 3,5 мільйона, що залишився після погашення боргу перед банком 1 мільйон рублів повинен бути переданий заставодавцю, тобто позичальникові за іпотечним кредитом.

Нарешті, в разі, якщо в ході декількох етапів публічних торгів майно не вдалося реалізувати, право власності на нього перейде до кредитної установи, яка видала позику, в рахунок погашення зобовязань платника по ньому. Проте, як уже згадувалося, банк не зацікавлений в постановці таких активів як квартири, автомобілі, будинки і подібні обєкти на свій балансовий облік, оскільки він не є спеціалізованою установою з реалізації такого майна. Тому для того, щоб продати їх і виручити необхідні грошові кошти, банку може знадобитися залучення сторонніх організацій, а значить, трата додаткових фінансових і часових ресурсів.

Крім того, прийняття подібних активів на баланс фінансової установи відповідно до вимог законодавства тягне за собою необхідність формування резервів, що, в свою чергу, призводить до вилучення цих коштів з обороту фінансової установи, зменшуючи його потенційний прибуток від використання їх на ринку.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!