Арешт майна в україні

Податкові органи, відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України, в окремих випадках можуть використовувати процедуру адміністративного арешту активу платника податків. Мінфін, на виконання даної статті ПКУ, наказом від 07 листопада 2011 року № +1398 затвердив Порядок використання адміністративного арешту майна платника податків. У зазначеному документі визначено адміністративний арешт майна платника податків як виключний спосіб постачання виконання визначених законом обовязків платником податків.

Арешт майна боржника може бути умовним або повним. При повному арешт платник податку позбавляється права користуватися або розпоряджатися своїм майном. В даному випадку ризик, який повязаний з втратою споживчих або функціональних якостей майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Платники податків-боржники при умовному арешт обмежуються в правах власності на таке майно, що полягає в обовязковому отриманні дозволу на проведення будь-якої операції з арештованим майном. Начальник органу ДПС може дозволити платнику податків зробити операцію з власним майном, якщо це не призведе, на думку податкового керуючого, до того, що податковий борг платника податків побільшає або зменшиться ймовірність його погашення.

Податкова державна служба може накладати арешт на грошові кошти платника податків-боржника, що знаходяться на його рахунку, і на всяке його майно, виключаючи те, на яке, відповідно до закону, не може бути звернено стягнення.

Варіанти накладення адміністративного арешту

На майно фірми-платника податків можна накласти адміністративний арешт, якщо:

• - порушені правила відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі;
• - є відмова від документальної перевірки (якщо є законні підстави) або допуску представників органу ДПС;
• - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію, дозволу (ліцензії) на провадження господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів фінансових операцій;
• - відсутня реєстрація боржника в якості платника податків в органах ДПС, якщо така реєстрація є відповідно до ПКУ обовязковою і в разі коли платник податків, що має податковий борг або який отримав податкове повідомлення або здійснює дії з переведення за межі України майна, вкриває його або іншим особам передає;
• - є відмова від проведення перевірки збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
• - податковий керуючий не допускається до складання акта за опису майна, яке передають в податкову заставу;
• - посадові особи або особи, які здійснюють розрахунки готівкою або діяльність, що підлягає ліцензуванню або патентуванню, відмовляється від проведення інвентаризації основних фондів, матеріальних товарних цінностей, коштів (зняття залишків матеріальних товарних цінностей, готівки), не надають документи (якщо вони є) або їх копії для перевірки.

Таким чином, якщо є хоча б одна з умов, керівник органу державної податкової служби та його заступник приймають рішення про використання арешту майна платника податків. Слід при цьому врахувати, що необхідність арешту майна, який накладено рішенням керівника або заступника керівника органу ДПС, потрібно перевірити судом протягом 96 годин. Рішення в такому разі подається до суду протягом 24 годин з моменту виявлення обставин, які визначають таке звернення до суду. Цей термін не включає добові години, що припадають на святкові та вихідні дні.

Рішення про використання арешту майна відправляють платнику податків рекомендованим листом (повинно бути повідомлення про вручення або вручення особисто під розписку).

Варіанти припинення адміністративного арешту

Адміністративний арешт майна припиняється, якщо:

• відсутня у встановлений ПКУ строк рішення суду про визнання арешту юридично обґрунтованим;
• боржники погасять податковий борг;
• усунені причини застосування адміністративного арешту;
• ліквідовано підприємство, в тому числі через проведення процедури банкрутства;
• відповідному органу ДПС надано третьою особою належне доказ про належність майна, яке було заарештовано, до обєктів права власності даного третьої особи;
• судом або органом ДПС скасовано рішення керівника органу або заступника керівника про арешт;
• судом прийнято рішення про закінчення терміну дії адміністративного арешту;
• підприємством предявлений документ, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи відповідно до закону, торговий патент, дозвіл (ліцензія) на провадження діяльності, сертифікат відповідності реєстраторів фінансових операцій;
• платником податків фактично проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, коштів, основних фондів, у тому числі зняті залишки товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Орган ДПС рішення про звільнення майна з-під арешту приймає протягом двох робочих днів, наступних за днем, коли сповістили про виникнення юридичних підстав для припинення арешту.

Органи судової влади

Органи судової влади у випадках, визначених законом, можуть накладати на майно підприємства арешт.

В порядку забезпечення позову господарський суд (ст. 67 Процесуального господарського кодексу України), за заявою прокурора або його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи може вжити заходів щодо забезпечення позову. Воно полягає в накладенні на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, арешту. Накладення позову допускають на будь-якій стадії діловодства, якщо ухилення від нього може унеможливити або утруднити виконання рішень господарського суду.

Питання про скасування забезпечення позову вирішує господарський суд, який розглядає справу, вказуючи це в постанові або рішенні.

Суд загальної юрисдикції накладає арешт майна в порядку:

• ст.152 Цивільного процесуального кодексу України (забезпечення позову);
• ст.125,126 Кримінального процесуального кодексу України (забезпечення цивільного позову або конфіскації майна, заявлених в кримінальній справі).

Забезпечення позову в суді загальної юрисдикції допускається також на будь-якому етапі розгляду справи. Заява про позов розглядає суд, який займається цією справою, в день, коли воно надійшло. Відповідач та інші особи, які беруть участь у справі, при цьому не повідомляються про те, що заяву на розгляді.

Питання про позов вирішує або одноосібно суддя, або суд на засіданні (це залежить від стадії розгляду справи). Ухвала про забезпечення позову повинно мати мотивувальну частину, де разом із зазначенням мотивів, з яких суддя прийшов до висновку про обґрунтованість висновку про те, що ухилення від заходів забезпечення може утруднити в майбутньому або унеможливити втілення в життя судового рішення, вказують посилання на закон, яким суд керувався.

Виконавча державна служба

Процедура арешту і опису майна державним виконавцем регламентована Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Закон номер 606 покладає обовязок на державного виконавця провести заходи примусового виконання рішення (постанови) суду. Він також має право опечатувати, вилучати, заарештовувати майно боржника, реалізовувати і передавати на зберігання в порядку, передбаченому законодавством. Арешт використовується для збереження майна боржника, що підлягає реалізації або передачі стягувачеві.

Процедура проведення арешту та опису майна описана детально в Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції від 15 грудня 1999 року № 74/5. Вона дуже важлива для кожної сторони справи. Щоб уникнути ймовірних непорозумінь при проведенні виконавчих дій повинен обовязково бути присутнім представник підприємства, юрист або інший підготовлений працівник, який орієнтується в порядку проведення цієї процедури, а також в цінності, складі і інших аспектах майна, яке підлягає опису та арешту. Представника підприємства необхідно проінструктувати щодо обсягу інформації, на яку має право державний виконавець, стилю поведінки при взаєминах з державним виконавцем і так далі.

Черговість реалізації арештованого майна

Обсяг майна, який підлягає арешту для його подальшої реалізації, зобовязаний бути достатніми для виконання виконавчого документа, враховуючи відповідні витрати. У разі нестачі коштів для покриття заборгованості стягнення переходить і на інше майно, яке реалізують в порядку черги:

• по-перше, майно, яке не використовується безпосередньо у виробництві (кошти на депозитних та інших рахунках, цінні папери, легковий автотранспорт, валютні цінності, готова продукція (товари), предмети дизайну офісів, інше майно);
• по-друге, матеріальні цінності, які не використовуються безпосередньо у виробництві;
• по-третє, верстати, обладнання, обєкти нерухомого майна, інші основні засоби, матеріали та сировина, безпосередньо беруть участь у виробництві.

Про опису майна і накладення арешту на нього державний виконавець складає акт. Він має право оголосити заборону на розпорядження майном, а якщо необхідно, обмежити права користування або навіть вилучити його.

Арештоване майно (крім продуктів, які швидко псуються, цінних паперів і коштовностей) до продажу передається, як правило, на зберігання підприємству-боржнику або іншим особам, які призначені державним виконавцем, зберігачем, про що робиться обовязково відповідний запис в акті арешту і опису.

Зберігачу дають право користуватися майном, якщо це не викличе його знищення або зменшення цінності (залежно від властивостей майна). Термін і межі обмеження користування майном в кожному конкретному випадку встановлюють з урахуванням його значення для власника, властивостей, необхідності врахувати і інші обставини. Тому, якщо підприємство має намір використовувати своє майно до його реалізації, потрібно зробити все можливе, щоб його передали на зберігання саме йому.

При деяких обставинах під час процедури виконавчого провадження сторонам дозволяється укласти мирову угоду. Таке можливо, якщо сторони зможуть домовитися про взаємовигідні умови розрахунків, щоб зробити найменшими взаємні витрати. Для боржника це реальний шанс зберегти майно і кошти. Відповідно ст. 49 Закону номер 606, в разі коли суд визнає мирову угоду між боржником і стягувачем, виконавче провадження буде підлягати закриттю.

Звільнення з-під арешту майна в ході процедури виконавчого провадження відбувається або за допомогою звернення з іншим вимогою до суду, або в адміністративному порядку (за допомогою звернення до начальника органу державної виконавчої служби).

Звільнення майна з-під арешту

Звільняється майно з-під арешту згідно з постановою державного виконавця, якщо:

• судом прийнято рішення про звільнення з-під арешту майна;
• боржник сплатив повну суму боргу за виконавчим документом до продажу арештованого майна.

Державним виконавцем приймається відповідна постанова не пізніше наступного дня від дня, коли йому стало відомо про ці обставини. Копію постанови про звільнення майна з-під арешту надсилають боржнику та органу (установі), якому постанову про арешт на майно боржника відправлялося спочатку.

Таким чином, Україна має суворі закони про покарання боржників.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!