Продаж арештованого майна в ході торгів
Юридична природа виникнення боргових зобовязань між сторонами
Цивільно-правові відносини між різними субєктами є основою їх взаємодії, на базі якої між його учасниками формується цілий спектр різноманітних прав і обовязків, обумовлених як чинним законодавством, так і умовами договору, укладеного між сторонами. При цьому субєктам таких цивільно-правових відносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи: в цілому механізм здійснення ними своїх прав і обовязків розрізняється несуттєво.
Так, в загальному вигляді прийняття в однієї зі сторін угоди на себе зобовязання з надання іншій стороні будь-якого товару, послуги, речі, предмета або цінності тягне за собою виникнення відповідальності в разі невиконання такого зобовязання. При цьому характер і обсяг цієї відповідальності, в свою чергу, можуть визначатися як умовами угоди, укладеної між ними, так і чинним законодавством. Так, в якості заходів такої відповідальності можуть застосовуватися накладення штрафів і пенею за ухилення від погашення своїх зобовязань, реалізація арештованого майна та інші методи. Пріоритетність закону або договору в кожному конкретному випадку визначається відповідно до змісту нормативно-правових актів, що регулюють дану сферу цивільно-правових відносин.
Вилучення речей, які можуть бути застосовані до боржника
Зокрема, законодавство передбачає, що в разі невиконання боржником своїх зобовязань, які можуть полягати, наприклад, в обовязки передати певну суму грошових коштів, на його майно може бути накладено стягнення з метою реалізації власності неплатника для подальшого погашення його зобовязань перед кредитором. Разом з тим, для забезпечення законних прав та інтересів позичальника, гарантованих Конституцією Російської Федерації, законодавець встановив обмеження щодо такого стягнення у вигляді переліку речей і предметів, які не можуть бути використані для погашення фінансових зобовязань позичальника незважаючи на те, що належать йому на праві власності.
Так, до числа таких речей і предметів відповідно до статті 446 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації відносяться єдине житло неплатника і земельну ділянку, на якій знаходиться житло, предмети повсякденного користування і особисті речі, професійні інструменти, необхідні йому для роботи, і інші речі і предмети, які служать самому громадянину і членам його сімї для забезпечення мінімально прийнятного рівня життя.
У разі наявності у громадянина непогашеного зобовязання на всі інші види майна, які не йдеться в статті 446 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації, може бути накладено стягнення у вигляді арешту. Відповідно до статті 80 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження" арешт являє собою накладення заборони на розпорядження майном, який в разі такої необхідності може бути розширений до заборони на користування ним або навіть до його вилучення. При цьому велика роль у формулюванні конкретного змісту заходів, що застосовуються в ході арешту майна, належить судового пристава-виконавця, який повинен визначити, наскільки значимою є дана власність для неплатника.
Процедура накладення арешту на майно боржника
Накладення арешту повинно супроводжуватися спеціальної юридичної процедурою, основні етапи якої чітко зафіксовані в Законі № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження".
При цьому необхідно брати до уваги, що характеристики цієї процедури будуть дещо відрізнятися в залежності від того, на яке саме майно накладається стягнення, наприклад, на нерухомість, грошові кошти, цінні папери або інші речі і цінності.
У більшості випадків процедура накладення стягнення включає в себе складання спеціального документа - акта, в якому фіксуються всі основні параметри цієї дії, такі як прізвища, імена та по батькові свідків арештів, найменування та оцінка вартості кожної одиниці майна, термін і характер накладаються обмежень і інша інформація . Крім того, до такого акту повинен бути доданий постанову судового пристава, що займається даною процедурою, про накладення арешту, яке підтверджує легітимність здійснюваних дій. Копії постанови та акту про накладення арешту повинні бути спрямовані стороні, яка представляє інтереси одержувача грошових коштів по зобовязанню платника.
Після процедури накладення арешту на власність боржника судовий пристав зобовязаний організувати оцінку даного майна з залученням незалежних експертів, які повинні будуть зробити висновок про можливу ціну його продажу у відповідності зі сформованою на даний момент ринковою конюнктурою. Після закінчення триденного строку з моменту отримання документа про оцінку вартості цієї речі або цінності судовий пристав повинен винести постанову про її оцінку, яка буде служити підставою для встановлення початкової ціни майна на торгах.
Організація торгів з метою реалізації арештованого майна
Після оформлення необхідних документів судовий пристав-виконавець передає арештоване майно, що підлягає реалізації, спеціалізованої організації, яка займається проведенням торгів по заарештованому та заставленого майна. Протягом двох місяців з дня його отримання така організація зобовязана провести торги, попередньо розмістивши всю істотну інформацію про їх організації в мережі Інтернет відповідно до умов, зазначених в Постанові Уряду Російської Федерації № 66 від 30 січня 2013 року "Про Правила направлення інформації про торги з продажу закладеного нерухомого та рухомого майна в ході виконавчого провадження, а також про торги з продажу закладеного рухомого майна в позасудовому порядку для розміщення в інформаційно-телекомунікаційній мережі "Інтернет".
Як правило, процедура реалізації арештованого та конфіскованого майна проводиться у вигляді торгів, в яких перемагає покупець, який запропонував максимальну ціну за який виставляється лот. Перед їх початком особи, які виявили бажання взяти участь в торгах, повинні внести в заставу грошову суму, яка буде зарахована учаснику, визнаному переможцем торгів, в рахунок оплати зробленої ним покупки. Грошові застави, внесені іншими учасниками торгів, будуть повернуті їм після закінчення торгів.
Виняток з цього правила передбачено пунктом 2 статті 87 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження". Він застосовується в разі, якщо арешт і подальша реалізація майна стосуються обєктів нерухомості, цінних паперів, речей або предметів, що мають високу художню або історичну цінність, деяких інших видів речей і цінностей, визначених цим розділом законодавства, а також предметів, вартість яких перевищує 500 тисяч рублів. У такій ситуації торги, спрямовані на реалізацію майна і погашення зобовязань боржника перед кредитором, організовуються у вигляді відкритих торгів у формі аукціону.
У разі, якщо в ході першого етапу проведення торгів виставлене на продаж майно боржника не знайшло свого покупця, організатор торгів зобовязаний провести другий етап, в ході якого ціна на пропонований до продажу предмет або цінність повинна бути знижена в порівнянні з початковою на 15%. Такий захід передбачена статтею 92 Федерального закону № 229-ФЗ від 2 жовтня 2007 року "Про виконавче провадження" з метою залучення потенційних покупців для забезпечення можливості погашення зобовязань боржника перед позивачем. При цьому з моменту виставлення обєкта майна, на яке накладено стягнення, на продаж до моменту зниження ціни на нього повинно пройти не менше одного календарного місяця.
Після закінчення торгів їх організатор повинен у встановлений законом термін укласти з особою, що отримали перемогу в ході процедури, договір купівлі-продажу даного лота. У свою чергу, покупець, який виявив бажання придбати предмет або цінність, виставлену на продаж, зобовязаний протягом того ж терміну надати організатору грошову суму, яка була озвучена в якості остаточної ціни придбаного ним предмета. При цьому грошова застава, внесений ним в якості учасника прилюдних торгів, зараховується як частина цієї суми.
Можливості задоволення вимог про стягнення при відсутності результатів торгів
Якщо ж другий етап торгів виявився таким же безуспішним як перший, тобто виставлений на продаж предмет, річ або цінність не знайшли свого покупця, судовий пристав виносить позивачеві пропозицію про прийняття даного предмета на свій баланс як засіб погашення зобовязання боржника. Така пропозиція може бути зроблено адресату зобовязань не раніше, ніж після закінчення одного календарного місяця з дня зниження початкової ціни на 15%. Таким чином, в цілому позивач, який звернувся за здійсненням стягнення, може отримати від судового пристава-виконавця пропозицію про придбання майнових прав на даний вид власності не раніше, ніж через два місяці з моменту його виставлення на публічні торги.
При цьому грошова оцінка вартості даного предмета в такій ситуації розраховується як початкова ціна предмета при його виставленні в першому етапі торгів за вирахуванням 25% цієї вартості. Таким чином, дана сума буде зарахована боржнику як грошових коштів, внесених на виконання взятих на себе зобовязань. Якщо ж суми, в яку оцінено передане майно, виявиться недостатньо для їх погашення, позивач має право висунути нові позовні вимоги проти боржника, повторивши процедуру накладення стягнення на його майно.
Особа, яка подала позов про накладення арешту на майно боржника з метою погашення наявних у нього зобовязань, має право відмовитися від прийняття даного майна на свій баланс. Однак слід мати на увазі, що чинне законодавство не передбачає отримання ним будь-якої компенсації в цьому випадку: отримавши повідомлення про відмову, судовий пристав повинен оформити відповідний акт, повернути це майно його попередньому власникові і припинити здійснення подальших юридичних процедур щодо даної власності.
