Процедура і основні наслідки прощення боргу
Боргове зобовязання і його юридичне оформлення
Виникнення боргового зобовязання - вельми поширена в сучасній економіці практика, яка, з одного боку, у всіх випадках має ряд спільних рис, а з іншого боку, може мати досить різноманітними характеристиками. Так, серед загальних компонентів, які обєднують практично будь-які боргові зобовязання, слід виділити наявність в рамках даної практики хоча б двох сторін - кредитора, тобто особи, що надала кошти в якості позики, і боржника, тобто особи, яка отримала їх з умовою повернення в обумовлені терміни і в обумовленому порядку.
При цьому, однак, в ролі боржника і кредитора можуть виступати різні субєкти. Так, зокрема, і та, і інша роль може бути з однаковим успіхом виконана як юридичним, так і фізичним особою. Наприклад, якщо в якості позичальника виступає громадянин, тобто фізична особа, він може взяти гроші в борг у свого родича. У цьому випадку мова йде про позику між фізичними особами. Якщо ж в якості кредитора виступає, наприклад, банківська установа, в наявності виникнення боргового зобовязання фізичної особи перед юридичною особою. Крім того, можливі й інші комбінації зазначених ролей, наприклад, боргове зобовязання між юридичними особами. При цьому кожна зі сторін має свої права і обовязки: наприклад, кредитор може здійснити прощення боргу.
Питання про те, який статус мають кредитор і боржник, між якими виникли фінансові відносини, зовсім не пусте. Справа в тому, що чинне законодавство встановлює певні обмеження щодо процедури формування боргового зобовязання, в залежності від того, чи є кредитор і боржник фізичними або юридичними особами.
Так, стаття 808 частини 2 Цивільного кодексу Російської Федерації, який в зведенні законів нашої країни зареєстровано за номером 14-ФЗ від 26 січня 1996 року, встановлює, що в більшості випадків передача грошових коштів в якості позики однією особою іншій повинна оформлятися у вигляді укладання між ними відповідного документа - договору позики в письмовій формі.
При цьому, однак, зазначений розділ даного нормативно-правового акту допускає ряд випадків, в яких сторони можуть відступити від згаданої вимоги. Договір позики може бути укладений між боржником і кредитором в усній формі в тому випадку, якщо в якості позичальника і одержувача позики виступають фізичні особи, а сума, передана першим останньому, не перевищує десятикратного розміру мінімальної оплати праці, встановленої чинним законодавством.
У свою чергу, точну величину необхідної суми можна обчислити, скориставшись Федеральним законом № 82-ФЗ від 19 червня 2000 року "Про мінімальний розмір оплати праці". Стаття 5 зазначеного нормативно-правового акту встановлює, що сума, яка використовується для розрахунку розмірів цивільно-правових зобовязань між фізичними або юридичними особами, як і сума для розрахунку розмірів штрафів, зборів, податків та інших подібних платежів, з 1 січня 2001 року по сьогоднішній день становить 100 рублів. Таким чином, максимальна сума, яка, відповідно до чинного законодавства, може бути передана кредитором боржника без обовязкового оформлення письмового договору позики між ними, складає 1 тисячу рублів. В інших випадках договір позики повинен бути укладений у письмовій формі.
Прощення боргового зобовязання
Зазначена вимога має на меті забезпечення ефективної реалізації процедури захисту законних прав та інтересів кредитора або позичальника в разі виникнення між ними розбіжностей щодо умов надання позики. Так, наприклад, кредитор може вважати, що позичальник повинен сплатити йому відсотки за користування наданими коштами, тоді як позичальник дотримується іншої точки зору на цей рахунок. У такій ситуації найбільш прийнятним способом її розвязання є звернення до суду, і в цьому випадку саме наявність письмового договору позики може дозволити судовому органу найбільш швидко розібратися у виниклому конфлікті і винести справедливе рішення.
Крім того, наявність письмового договору позики може бути корисним і в ситуації позасудового врегулювання спорів між сторонами або при прийнятті ними спільного рішення про зміну умов надання коштів. Наприклад, така ситуація може виникнути в разі, якщо з тієї чи іншої причини кредитор приймає рішення про прощення боргового зобовязання, наявного у боржника перед ним.
Таке рішення може бути обумовлено різними причинами. Однак в сучасній російській практиці одним з найбільш часто зустрічаються варіантів є виникнення фінансових труднощів у одержувача позики, які роблять для нього проблематичним виконання умов договору позики. У такій ситуації для кредитора може бути доцільно пробачити частину боргу з тим, щоб отримати реальну можливість повернути решту кошти, або здійснити прощення стосовно одного боргового зобовязання з розрахунком прискореного розрахунку за іншими договорами з цим боржником у разі, якщо зазначений кредитор надав йому кілька позик.
Правові підстави прощення боргу
Можливість пробачити непогашене боргове зобовязання надається кредитору статтею 415 частини 1 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Зазначений розділ даного нормативно-правового акту встановлює, що позикодавець має право звільнити одержувача позики від прийнятих ним на себе фінансових зобовязань в односторонньому порядку, тобто пробачити йому цей борг.
Однак істотна умова, зафіксоване в цій статті закону, підкреслює, що таке рішення з боку кредитора не повинно якимось чином обмежувати законні права та інтереси інших осіб, повязані з його власним майном.
Ілюстрацією до проблеми, яку покликане попередити зазначена умова, може служити наступна ситуація. Наприклад, кредитор в особі комерційної компанії "А" надав боржнику "Б", також має статус юридичної особи, як позика кошти в розмірі 100 тисяч рублів. Через кілька днів після цього він отримав від свого партнера сировину, необхідну йому для здійснення виробничої діяльності, причому умови договору між ним і постачальником передбачали, що компанія "А" зобовязана перерахувати в якості оплати за товар, наданий їй, 100 тисяч рублів.
Оскільки постачальник є давнім комерційним партнером компанії "А", її засновник звернувся до керівництва постачальника з проханням про надання відстрочки платежу, мотивуючи це тим, що в даний момент він очікує виконання боргових зобовязань компанією "Б". А після того як вона поверне необхідні грошові кошти, він відразу ж перерахує потрібну суму на рахунок постачальника. У такій ситуації ясно, що прощення боргу компанії "Б" викличе затримку платежу постачальнику на невизначений термін, який може бути досить тривалим. У звязку з цим чинне законодавство виступає в захист його законних прав та інтересів, обумовлюючи, що в такій ситуації компанія "А" не має права на свій розсуд пробачити організації "Б" її боргове зобовязання.
Процедура оформлення угоди про прощення
В інших випадках прощення може бути здійснено на розсуд кредитора. При цьому чинне законодавство не встановлює певних вимог щодо змісту такої процедури. Однак сформований діловий звичай вимагає, щоб таке рішення було оформлено угодою між сторонами, в якому прописуються основні параметри боргового зобовязання, стосовно якого здійснено прощення - дата укладення договору позики, сума боргового зобовязання, термін його сплати, порядок повернення коштів та інші умови, які можуть бути істотними в конкретному випадку.
Крім того, в рамках того ж ділового звичаю, який за своєю логікою узгоджується зі статтею 452 частини 1 Цивільного кодексу Російської Федерації, форма такої угоди найчастіше вибирається ідентичною тій, яка була використана при укладанні договору позики між сторонами. Так, якщо первинний договір був укладений в простій письмовій формі, її зазвичай використовують при оформленні угоди про прощення боргу. Якщо ж первинний договір був завірений нотаріально, то при оформленні такої угоди вдаються до нотаріального засвідчення.
У російській юридичній практиці мали місце спроби інтерпретувати прощення як дарування, оскільки обидві такі угоди носять безоплатний характер. Остаточна ясність в дане питання було внесено після його розгляду Вищим арбітражним судом Російської Федерації, який визначив свою позицію в інформаційному листі № 104 від 21 грудня 2005 року. У зазначеному документі чітко визначається, що рішення про прощення боргу, прийняте кредитором, може розглядатися як дарування тільки в тому випадку, якщо основною метою такого рішення є виражене намір обдарувати боржника. При цьому в сучасній російській практиці найбільш частим мотивом при прийнятті такого рішення є бажання повернути частину боргу або інші борги, наявні у даного одержувача позик. В такому випадку угода про прощення боргу не може бути інтерпретовано як дарування.
Юридичні наслідки вибачення боргового зобовязання
Разом з тим, слід мати на увазі, що прощення зобовязання для самого боржника, який у такий спосіб рятується від обовязку сплачувати суму грошових коштів, передбачену початковим договором позики між ним і кредитором, тягне за собою не тільки позитивні наслідки. Справа в тому, що при здійсненні бухгалтерського обліку в тому податковому періоді, коли було здійснено прощення, йому доведеться враховувати цю суму грошових коштів у складі позареалізаційних доходів, оскільки того вимагає стаття 250 Податкового кодексу Російської Федерації. У свою чергу, віднесення суми прощеної боргу до даної категорії бухгалтерського балансу тягне за собою податкові наслідки.
