Формування та списання простроченої кредиторської заборгованості

Підстави виникнення кредиторської заборгованості між юридичними особами

У сучасній російській економічній практиці фінансові взаємини між двома субєктами в більшості випадків будуються на формуванні товарно-грошових відносин. Так, один із субєктів, який в цій ситуації грає роль постачальника, надає іншій, що виконує роль покупця, певний обсяг товарів або послуг, передбачений умовами укладеного між ними договору. У свою чергу, покупець, який підписав зазначений договір і тим самим висловив свою згоду з його умовами, зобовязується оплатити поставлений товар або послугу в певний термін. В іншому випадку у нього утворюється прострочена кредиторська заборгованість.

Це звичайна практика здійснення комерційних взаємовідносин між субєктами в Російській Федерації, причому в даному випадку не існує принципової різниці між ситуаціями, в яких в якості таких субєктів виступають фізичні або юридичні особи. Однак слід мати на увазі, що механізми здійснення розрахунку за поставку товару або послуги у випадках, коли покупцем є фізична і юридична особа, можуть відрізнятися. Так, громадяни для оплати наданих їм товарів або послуг найчастіше використовують готівкові грошові кошти або банківські карти, що дозволяє їм здійснити платіж негайно після отримання необхідного товару або послуги.

Інша залежить від випадку, якщо набувачем такого товару або послуги є юридична особа. Справа в тому, що з метою забезпечення прозорості звітності або з інших міркувань комерційні організації досить часто користуються можливістю безготівкової оплати виставлених рахунків, наприклад, шляхом переказу грошових коштів зі свого рахунку через банк. Така операція зазвичай вимагає певного часу: в деяких банках вона може займати до 3, а то і до 5 робочих днів. Якщо товар на момент виставлення рахунку вже отримано покупцем, то протягом усього цього часу, необхідного для проведення платежу, він фактично є поставленим, але не оплаченими: таким чином, у покупця формується кредиторська заборгованість перед постачальником.

Сформована в сучасній економіці Російської Федерації практика комерційних взаємовідносин між юридичними особами звичайно враховує цей факт: як правило, практично будь-який договір про поставку товару або послуги надає покупцеві певний термін для здійснення оплати, який покриває розглянутий період. Протягом терміну, передбаченого для здійснення оплати умовами договору, укладеного між постачальником і покупцем, наявна у останнього кредиторська заборгованість є нормальною або термінової. У цій ситуації постачальник не має легітимного права висувати до нього фінансові претензії, звертатися до суду або іншим чином вимагати здійснення оплати в терміновому порядку.

Поняття простроченої кредиторської заборгованості та порядок її формування

Однак в разі, якщо передбачений договором для здійснення оплати термін вже закінчився, а набувач товару або послуги до сих пір не сплатив виставлений йому рахунок, наявна в нього кредиторська заборгованість переходить в розряд прострочених.

При цьому період часу, на який покупцем затримана оплата виставленого рахунку, в даній ситуації не має вирішального значення: кредиторська заборгованість стає простроченою вже на наступний робочий день після закінчення встановленого терміну оплати.

У такій ситуації кредитор, який бажає захистити свої законні права та інтереси, вправі звернутися до судового органу з позовною заявою, що містить вимогу про стягнення необхідної суми грошових коштів з боржника. При здійсненні такого звернення йому слід докласти до позову всі наявні документи, що підтверджують правомочність його фінансових претензій. Наприклад, в якості такого документа може виступити договір, укладений між сторонами, в якому чітко зафіксована сума, що підлягає сплаті, та термін, протягом якого виставлений рахунок повинен був бути погашений. Таким чином, зазначений договір буде служити підтвердженням того факту, що наявна у покупця заборгованість перейшла в розряд простроченої.

Відповідальність за прострочення оплати отриманих товарів або послуг за договором

У свою чергу, боржнику, який не виконує взяті на себе фінансові зобовязання, слід мати на увазі, що своєчасна оплата отриманого товару або послуги є не тільки умовою збереження ділової репутації та підтримки іміджу компанії, що володіє високим рівнем фінансової дисципліни, а й підставою для відсутності проблем з законом. Справа в тому, що чинне законодавство передбачає застосування до боржника, які злісно ухиляється від погашення наявної кредиторської заборгованості, досить серйозних санкцій. При цьому зазначені санкції можуть носити не тільки адміністративний, але й кримінальний характер.

Така можливість, зокрема, передбачена статтею 177 Кримінального кодексу Російської Федерації, зареєстрованого в зведенні законів нашої країни під номером 63-ФЗ від 13 червня 1996 року. Зазначений розділ даного нормативно-правового акту виділяє в якості складу злочину злісне ухилення від погашення наявної кредиторської заборгованості. При цьому, однак, умовою залучення боржника до відповідальності за цією статтею є великий розмір наявного боргу. У свою чергу, зазначений розмір встановлено пунктом 2 статті 169 Кримінального кодексу Російської Федерації, який визначає, що заборгованістю у великому розмірі в даному випадку буде визнана грошова сума, що перевищує 1,5 млн рублів.

У разі якщо мова йде саме про таку чи більшу суму кредиторської заборгованості, судовий орган має право застосувати до боржника грошовий штраф, максимальний розмір якого може становити 200 тисяч рублів або еквівалент доходу винної особи за період до 18 місяців.

Іншими варіантами санкцій, які можуть бути застосовані до особи, винної у тому, що допустив прострочення великої кредиторської заборгованості, є обовязкові роботи, максимальна тривалість яких може становити до 480 годин, примусові роботи або позбавлення волі максимальною тривалістю до 2 років, арешт тривалістю до 6 місяців.

Виникнення прострочення в оплаті виставленого рахунку не з вини боржника і поняття позовної давності

Разом з тим можливе виникнення ситуації, коли прострочення кредиторської заборгованості відбувається не з вини особи, яка отримала від постачальника товар або послугу. Наприклад, вона може бути викликана помилками в оформленні документів, коли в реквізитах, наданих постачальником для оплати, допущені неточності. Крім того, можливі й інші варіанти, через яких покупець не в змозі оплатити наявний борг: відсутність інформації про нове місце знаходження постачальника в разі його переїзду, відсутність виставленого рахунку за наданий товар або послугу і інші.

У всіх цих випадках факт наявності простроченої заборгованості не буде суттєво впливу на поточну діяльність боржника, якщо кредитор не предявляє йому фінансових претензій, які вважаються підставою для погашенням наявного боргу. Однак боржникові все ж доведеться згадати про його наявності після того, як закінчиться термін позовної давності, передбачений чинним законодавством.

Так, стаття 196 Цивільного кодексу Російської Федерації, зареєстрованого в зведенні законів нашої країни під номером 51-ФЗ від 30 листопада 1994 року, встановлює, що загальний строк позовної давності, який може бути застосований в даній ситуації, становить 3 роки. Таким чином, закінчення цього терміну позбавляє кредитора легітимного права звернення до судового органу з позовною заявою про стягнення суми даної простроченої кредиторської заборгованості з покупця.

Справа в тому, що закінчення зазначеного терміну саме по собі не накладає заборони на таке звернення з боку кредитора. Однак стаття 199 Цивільного кодексу Російської Федерації встановлює, що в цьому випадку відповідач, в ролі якого виступатиме боржник, вправі зробити заяву про закінчення строку позовної давності. Ясно, що ймовірність такого клопотання в ситуації, що склалася вельми висока. У свою чергу, судовий орган, який здійснює розгляд справи, повинен буде відмовити в задоволенні позову, якщо дане клопотання заявлено стороною-відповідачем.

Податкові наслідки застосування поняття позовної давності до кредиторської заборгованості та її списання на цій підставі

У разі якщо ситуація склалася таким чином, кредитор може більше не турбуватися про те, що зазначена грошова сума буде стягнута з нього, в тому числі за рішенням судового органу. Разом з тим йому слід мати на увазі, що чинне законодавство в такій ситуації передбачає, що зазначена сума фактично перейшла в категорію його доходів, а значить, тягне за собою наслідки у вигляді застосування до нього існуючого порядку оподаткування в рамках механізму, передбаченого законом.

Алгоритм інтерпретації характеру таких доходів встановлено частиною 2 Податкового кодека Російської Федерації, зареєстрованого в зведенні законів нашої країни під номером 117-ФЗ від 5 серпня 2000 року. Так, пункт 18 статті 250 зазначеного нормативно-правового акта відносить зазначену статтю доходів до категорії позареалізаційних доходів, прямо вказуючи, що серед інших до них належать грошові кошти, що представляють собою кредиторську заборгованість, списану на підставі закінчення строку позовної давності щодо неї.

Таким чином, в разі якщо прострочена кредиторська заборгованість була списана на цій підставі, її слід зафіксувати в рамах бухгалтерського обліку даної комерційної компанії. По завершенні податкового періоду, в якому було здійснено зазначене списання, фахівець в області бухгалтерського обліку повинен буде застосувати до даної грошової сумі той порядок оподаткування, який застосовується у конкретної юридичної особи: наприклад, мова може йти про спрощену систему оподаткування або іншого застосовуваної схемою сплати податків .

Увага, тільки СЬОГОДНІ!